Коронація слова

Україна кінематографічна: як воно бути українським фільмом?

17.10.2013

Молись, чи моли тих, у кого є сила,
та щоб не просив ти, щоб ти не просила,
щоб доля тебе на руках підносила,
візьми і зроби себе Сам..*

Зацікавлені перехожі. Журналісти. Спалахи фотокамер. І любительських, і професійних. Видовищне fire-шоу. Богатирі Василь Вірастюк і Дмитро Халаджі. Харизматичний Віктор Андрієнко. Імпозантний Володимир Філіпов. Вишукана Ольга Сумська. А ще багато оплесків та щирих усмішок… Саме так відбулось столичне знайомство з новою українською кінострічкою – «Іван Сила».

«Іван Сила» – вітчизняний фільм для дітей та юнацтва про життя та пригоди славного закарпатського легеня Івана Фірцака. У тридцятих роках минулого століття ім’я силача гриміло на весь світ. Але слава, як їй і властиво, поступово згасла. Однак пам’ять залишилася. Спочатку історія ожила на сторінках книги Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» (2007), а зараз у прокат вийшов і фільм.

Тільки 13 червня Віктор Андрієнко разом із Юрієм та Тетяною Логушами презентували трейлер кінострічки на церемонії нагородження Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», а вже у вересні «Іван Сила» був готовий зустрічати своїх глядачів у затишних кінозалах України.

«Тяжко бути першим, – зітхає режисер фільму Віктор Андрієнко. – Але ми зібралися і зробили це разом. Спочатку Володимир Філіпов сказав: «Давай, роби це», бо я ще чомусь вагався, а потім робота пішла. Ми з Ігорем Письменним попрацювали над сценарієм, а далі й підтримку отримали. Зокрема, від Михайла Кулиняка, міністра культури України, та Катерини Копилової, голови державного агентства України з питань кіно. Пані Катерина зауважила, що вони запровадили нову систему: «Україна кінематографічна. І ми про це поступово починаємо заявляти». А Михайло Кулиняк підбадьорив усіх перед початком перегляду словами: «Цей фільм робили справді сильні люди».

«Правда завжди переможе» – мораль кінокартини, навколо якої і розвиваються головні події. Краса і любов. Чистота і ніжність. Мрії і сподівання. Успіхи та падіння. Справедливість і заздрість… А загалом суцільний гуманізм кінострічки нікого не залишить байдужим. Перед глядачем якісна високохудожня змістовна робота. На півтори години глядацький зал поринає у ХІХ століття, насолоджується Старою Європою і специфічним духом епохи. Для юнаків – це довідник мужності. Для юнок – енциклопедія чистих почуттів, а для дорослих – сторінка української історії.

«Я сам собі сила, я сам собі сила…» – слова чудового саундтреку ТНМК на слова Ігоря Жука завершують фільм, а натхненні глядачі не жаліють долонь. І тільки здається, що оплески стихають, як вони набирають ще більшої гучності. Численні «браво» лунають із вдячного залу, а тим часом кінострічка готова вже до подальших подорожей Україною.