Шоколад «КОРОНА» та телеканал «ІНТЕР» оголошують Всеукраїнський конкурс «КОРОНАЦІЯ СЛОВА – 2011»!

На конкурс приймаються написані українською мовою: романи, пісенна лірика про кохання, кіносценарії та п’єси,  які раніше не друкувалися, не виконувалися, не фільмувалися, та права на які не передані іншим (юридичним або фізичним) особам і не будуть передаватися до оголошення результатів конкурсу на церемонії нагородження у червні 2011 р. До участі в Конкурсі приймаються лише оригінальні твори (інсценізації, інсценування, адаптації для театру чи кіно творів інших авторів розглядатися не будуть).

Твори  надсилайте надрукованими на папері формату А4. Позначте на титульній сторінці тільки свій псевдонім,  назву твору та номінацію. Вкладіть твір у папку разом із підписаним тим самим псевдонімом окремим заклеєним конвертом,  в  якому має бути: справжнє прізвище, ім’я, домашня адреса, контактний телефон, електронна адреса (якщо є) та заява в довільній формі про участь у конкурсі. Папку з твором вкладіть у конверт та надішліть поштою з “повідомленням про вручення поштового повідомлення”.

У номінації «Пісенна лірика про кохання» приймаємо не більше 10 поетичних творів від одного автора. Твір не повинен бути більше, ніж 32 рядки (або 8 строф).

Анонімність авторів зберігається до церемонії нагородження переможців, яких визначає авторитетне журі.

Твори не рецензуються  і не повертаються (залишайте у себе копію), листування з авторами не здійснюється.

Усі автори, твори яких відзначені на конкурсі,  зобов’язуються використовувати логотип «Коронація слова» при будь-якому оприлюдненні твору. Тобто: розміщувати знак на титульній сторінці, в афіші, титрах фільму, оголошувати про відзначення на конкурсі перед публічним виконанням твору, передачею в ефірі тощо.

Конкурс розглядає всі подані твори, як такі, що захищені авторським правом.

Реєстрація (або передача) авторських прав на твори є повноваженнями авторів творів та здійснюється  авторами незалежно від конкурсу.

Конкурс пропонуватиме твори видавництвам, музичним продюсерам, кінопродюсерам, кіностудіям, театрам, з якими переможці особисто домовлятимуться про умови. Конкурс не спонсорує подальшу долю твору. Автор має право брати участь у конкурсі повторно до отримання  першої премії у номінації.

120 000 грн.

преміальний фонд конкурсу

Номінація «РОМАНИ»:

І премія – 20 000 грн,

ІІ премія – 10 000 грн,

ІІІ премія – 5 000 грн,

+ 7 премій по 1 000 грн.

Номінація «КІНОСЦЕНАРІЇ»:

І премія – 15 000 грн,

ІІ премія – 7 000 грн,

ІІІ премія – 3 000 грн,

+ 5 премій по 1 000 грн.

Номінація «П’ЄСИ»:

I премія – 10 000 грн,

II премія – 5 000 грн,

III премія – 3 000 грн,

+ 5 премій по 1 000 грн.

+ НОВА номінація

«ПІСЕННА ЛІРИКА ПРО КОХАННЯ»:

I премія – 8 000 грн,

II премія – 4 000 грн,

III премія – 3 000 грн,

+ 5 премій по 1 000 грн.

Окрема спеціальна відзнака «За кращий дитячий твір»

+ Спеціальна відзнака «За кращий романтичний твір»

+ Спеціальна відзнака «За кращий історично-патріотичний твір»

+ Спеціальна відзнака «За кращий гумористичний твір»

+ Спеціальна відзнака «За кращий гостросоціальний твір»

+ Спеціальна відзнака «За кращий економічний детектив»

Лауреати та дипломанти конкурсу несуть відповідальність за сплату податків.

Докладніше про конкурс читайте на сайтах:

http://koronatsiya.com

www.korona.ua

www.inter.ua

Твори надсилаються до 1 січня 2011 року на адресу:

Конкурс „Коронація слова”

абонентська скринька № 25

м. Київ-25

01025

Довідки за телефоном: 8 (067) 252 50 20.

Оргкомітет конкурсу

Українські митці об’єдналися у рух «Митці проти цензури» і провели акцію читання поезії в наручниках

«Мистецький дворик» - київський двір за готелем «Дніпро» і книгарнею «Наукова думка». У цьому місці громадська організація «Мистецька платформа» зазвичай проводить свої акції проти незаконної забудови в столиці. А 20 липня подвір'я стало місцем збору митців, котрі об'єдналися проти цензури.

У дворі змонтували декорацію у вигляді сходів, над якими до залізної балки прикували ланцюгом із замком старий телевізор. Гостей мистецько-протестного вечора зустрічали на вході до дворика музикою гурту «Топоркестра».

Вано Крюгер, Сергій Пантюк, брат Капранов та Андрій Кокотюха підграють музикантам «Топоркестра»

Після сьомої години ведучий вечора - регіональний менеджер «Останньої барикади» В'ячеслав Пономарьов - відкрив акцію:

Цього року в журі конкурсу “Ґранд Коронація. П’єси” увійшли відомі актори: Заслужений артист України, ведучий актор «Молодого театру» Олексій Вертинський та  Заслужена артистка України, актриса Наталя Сумська. Їм, можливо, колись доведеться грати в п’єсах-переможцях, тому цілком зрозумілий їх строго критичний та дещо специфічний погляд на тексти конкурсантів.

“Мені було цікаво лише те, чим власне зараз займаються сучасні драматурги. Але я трошки розчарований, - висловив своє невдоволення Олексій Вертинський. - Здебільшого здавалось, що тут пишуть твори сучасники Кагановича. Мені здалося, там дуже мало свіжого. Все віджите, перероблене. Я нічого не захопив”. Цікаво, що мав на увазі пан Вертинський, коли казав про сучасників Кагановича (сподіваємось, тут йдеться про Лазара)? Чому для нього так важлива саме ця персона? Що означає для сучасного актора “свіжа п’єса”? На кого слід рівнятися драматургам? Або, хоча б у якому напрямку торувати шлях? Чого уникати?

Наталя Сумська у свою чергу була вкрай обурена наявністю у п’єсах елементів сучасної мови: “Не сподобалось і не сприймаю сленг, який присутній всюди. Не розумію і не виправдовую для себе. Я намагаюсь це зрозуміти. Чи це місток прокладають? Хіба для сучасності вкрай необхідно означити сучасність як сленгову?” А от як саме вона бачить цю сучасність? Якими засобами треба її втілювати? На жаль, на всі ці питання ми відповіді не отримали.

Однак Олексій Вертинський помітив у цьогорічному конкурсі і цікаві твори: “Я би з задоволенням виділив для себе «Кар’єру» (її автор Валентин Тарасов саме отримав за цей твір “Ґранд Коронацію” - “КС”) - тільки тому, що вона мені стилістично нагадала п’єси Миколи Куліша. В ній багато конфлікту, дотепна, іронічна мова, є що грати, симпатичні ситуації із Гамлетом, лабіринтом. Це такий собі Григорій Горін”. Цікаво було б дізнатися, що саме спільного є у Миколи Куліша та Валентина Тарасова і до чого тут Григорій Горін — погодьтеся, що автори це радикально протилежні. Шкода, що пан Олексій не розповів про це. Але все ж таки ми дізналися від нього про особливе суто акторське ставлення до текстів: “Я сприймаю драматургію як матеріал для роздумів, але вона не може мене зацікавити. Це кусок не моєї професії. Режисер має подивитись драматургію, зрозуміти, що у цій ситуації зацікавило”. Досить-таки дивно, що Олексія Вертинського не цікавить драматургія, і він не вважає її своєю професією, та, попри все, можна бути певним — п’єси-переможці дуже сподобаються акторам, які їх колись гратимуть.

Досить схожий тут підхід і в Наталі Сумської, яка шукає в текстах п’єс ролі для молодих актрис та акторів: “Люди відгукнулися на війну, - сказала пані Наталя, зауваживши на конкурсі багату кількість творів військової тематики. - Можливо, це пов’язано з датою. Якась зовсім інша сторона війни – втаємничина. Нею цікавляться останні 5 років, коли пішли фільми на цю тему. Знову ж таки є ролі для молодих актрис і молодих акторів, є епічність”.

Звичайно, що у акторів погляди на п'єси відрізняються від режисерських, ми ж зі свого боку хочемо порадити молодим авторам, твори яких не увійшли до переліку “коронованих”, не впадати у відчай, а писати ще, вдосконалювати свою майстерність — колись обов’язково пощастить і вам!

Фото УНІАН

Фестивалі, як виявилося, це не тільки МІСЦЕ, де автори зустрічаються зі своїми читачами, а й ЧАС для вирішення ділових питань. На цьогорічній "Країні Мрій" призначили ділову зустріч видавництво "Нора-Друк" та письменник з Тернопільщини Олексій Волков. Останній – відомий детективіст, переможець конкурсів "Коронація слова" (2005) та "Золотий бабай" (2002), зваривши мисливського куліша зі справжньої лісової свіжини (яку добув, як зазначив, у абсолютно законний спосіб) та заспівавши під гітару пісню, прискіпливо вчитувався в авторську угоду і врешті-решт підписав її. Отже, новий роман Олексія Волкова "Емісар", що отримав спеціальну відзнаку від журналу "Мандри" на конкурсі "Гранд Коронація", до кінця року побачить світ в серії "Морок".

– Нам дуже приємно почати співпрацю з таким майстром детективу, яким є Олексій Волков, – каже керівник видавництва "Нора-Друк" Елеонора Сімонова, – За останні дні ми підписали угоди та плануємо видати до Львівського форуму видавців нову книжку Лесі Ворониної "У пошуках Оґопоґо" (лауреат цьогорічної "Коронації слова") та новий роман Галини Вдовиченко, чого з нетерпінням очікують її вдячні читачі. Практично завершилися переговори ще з деякими відомими авторами та дебютантами відносно їх нових творів (про що дамо знати згодом), тож до початку нового книжкового сезону у вересні за традицією буде багато новинок.

Нещодавно вийшла друком доволі незвична для сучасної української літератури книжка: відома поетка, прозаїк і дослідниця народних звичаїв Марія Влад випустила твір під назвою «Святий Йосиф Обручник», у центрі якого — життя однієї з, на перший погляд, не найпомітніших дійових осіб Біблії — чоловіка Діви Марії, Святого Йосифа. Це й стало приводом для розмови про специфіку поєднання літератури та релігії...

— Пані Маріє, що надихнуло досі цілком світську письменницю на написання духовної книжки?

— Гадаю, все починалося ще з дитинства. Попри всю комуно-атеїстичну пропаганду, я досі пам’ятаю, яке сильне враження справляли на мене казання священика в нашому карпатському селі. А ще в дитинстві я кожного вечора просила, щоб мама перед сном розповідала якісь цікаві історії зі Святого Письма — вона, звісно, переповідала їх дуже своєрідно, і це робило їх ще цікавішими. І вже в дорослому житті мені траплялося все більше таких «сигналів». Та й вік дається взнаки — душа вже «наїлася» різних неповноцінних і шкідливих «харчів», захотілося справжнього. А вирішальним, напевно, став момент, коли один знайомий священик дав мені книжку, в якій було написано: «Святий Йосиф першим тримав на руках Бога». Ця фраза мене вразила, я раніше про це не думала — та й загалом Святий Йосиф був, очевидно, настільки скромний у житті, що і тепер про нього згадують нечасто, він ніби в тіні наших уявлень про Святу родину. Тож мені захотілося написати про нього літературний твір...