Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка Національної академії наук України, доктор філологічних наук:
Варте подиву і захоплення тривання протягом уже тринадцяти років Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», засновниками та організаторами якого є Тетяна та Юрій Логуші – натхненні подвижники на ниві утвердження і поширення українського образного слова, підтримки молодих передусім літературних талантів. Цей культурний феномен, яким є «Коронація слова», не має аналогів не тільки в Україні, але і в інших країнах, бо кількість авторів, які брали і беруть участь у цьому літературному конкурсі, сягає десятків тисяч. Головне, що переможці «Коронації слова» одержують чи не найважливіший приз – публікацію свого творіння.


“Найкраще коло нації навколо Коронації”!
Станіслав Бондаренко, Літературна Україна


«Сьогодні чи не найбільша проблема літератури — шлях авторів до читача, — зауважив у розмові з «Днем» відомий письменник Василь ШКЛЯР. — Своїм коштом видаватися молодим письменникам дорого, а видавці співпрацюють лише з розкрученими іменами. Тому конкурс «Коронація слова» традиційно виконує свою важливу функцію: з одного боку робить переможців відомими, відкриває їхні таланти, з іншого — гарантовано дає можливість надрукувати свою книгу. Чи не головний привілей конкурсу — можливість молодим письменникам без спеціальної освіти чи досвіду заявити про себе, увірватися в масову літературу. «Коронація слова» відкриває імена багатьох письменників, зокрема прозаїків, які працюють в жанрі масової літератури. Конкурс фактично покликаний створити «підлісок» масової літератури. Ці творчі змагання дали літературне життя Ірен Роздобудько, Андрію Кокотюсі, Люко Дашвар…»

«В цьому конкурсі свого часу перемагав і я. Спочатку думав, що треба було ввести віковий ценз для номінантів. А потім переконався, що це якраз шанс молодому письменнику не просто заявити про себе, а відразу вступити в боротьбу з нашими літературними «важковаговиками», — коментує письменник Сергій ПАНТЮК. — Свої твори на конкурс подають всі — і дуже приємно, що нікому не відомий молодий письменник виграє у перших авторів України. Особисто я дуже радію, коли мене у творчих змаганнях «обходять» початківці». Це свідчить, що літературний процес триває, він безперервний, і наповнений гарячою молодою кров’ю».

Цитата: http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chitayte/vilniy-svit-tetyani-belimovoyi-koronovano-yak-krashchiy-roman


Андрій Курков:
«Коронація слова» є своєрідним літературним університетом, який уже 13 років поспіль функціонує в Україні і випускає успішних письменників.


“Жоден рукопис не залишається без уваги” — як відбирають романи на “Коронацію слова”

Вікторія Гранецька

Вікторія Гранецька. Фото: Олександр Смолін

Українська письменниця Вікторія Гранецька потрапила до складу журі літературного конкурсу “Коронація слова” після того, як її власний роман “Мантра-омана” приніс їй перемогу в 2011 році. Тоді її книга здобула І премію в номінації “роман”. Після чергової щорічної церемонії нагородження переможців “Коронації”, в інтерв’ю кореспондентові Gazeta.ua Вікторія розповіла, як читають і відбирають романи.

“У “Коронації слова” є таке правило: минулорічний переможець у своїй номінації входить до складу журі наступного року, – зізнається Вікторія, – Саме так я потрапила до журі, що оцінювало романи 2012 року. А тепер уявіть моє здивування, коли мені зателефонували наприкінці квітня ще й цього року і знову туди запросили. Це була дуже приємна несподіванка, тож я погодилась без вагань”.

На цьогорічну “Коронацію слова” надіслали понад 6 тисяч різних творів. Кажуть, жоден рукопис не оминають. Скільки всього людей аналізують рукописи, аби побачити дійсно кожен із них?

То правда, жоден рукопис не лишається без уваги. Перед тим, як обрані твори передадуть на розгляд журі, усе надіслане аналізують експерти. Їхні імена та контакти не розголошуються, та знаю, що це люди з добрим літературним смаком, та й працюють усі на громадських засадах. Задля об’єктивності кожен роман паралельно читають двоє не знайомих між собою експертів і виставляють йому свій бал. Рукописи, що набрали в сумі найбільше балів, і потрапляють на стіл журі. Гадаю, нескладно підрахувати кількість людей, які працюють для того, аби “Коронація слова” відбулася.

Як багато рукописів ви читаєте? Чи вистачає на це все часу?

Чесно прочитала усі рукописи романів, відібрані експертами для журі. 2012 року їх було шістнадцять, цьогоріч – двадцять два. Навіть брала відпустку на роботі задля того, щоб усе встигнути. Дуже хвилювалася, адже це не лише цікава, а й надзвичайно відповідальна робота, від результатів котрої залежить доля автора. Розгортала кожен рукопис із відчуттям, що це переможець. Та найважче було не читати, а обирати з прочитаного найкраще. Ліпше б я просто читала! Але то, як виявилося, був лише початок. Після церемонії нагородження до мене почали звертатися автори романів, що не отримали жодних відзнак, із проханням прочитати їхні рукописи й дати відповідь, чому їх не помітили на конкурсі. Мабуть, те саме спіткало й інших членів журі, чиї імена стали відомі широкому загалу. Я намагаюся читати усі надіслані роботи й аналізувати їх з погляду критеріїв “Коронації слова”. Хочеться підтримати кожного молодого автора, аби він не втратив бажання писати. Тож насправді за ці два роки через мої руки пройшло мало не вдвічі більше рукописів, аніж пропонувалося від “Коронації слова”.

Як розподіляють, хто читатиме фантастику, детективи, жіночі романи?

Для журі немає такого розподілу – читати належить усі твори, що потрапили до фіналу. Як правило, серед них представлені майже всі жанри, а цьогоріч учасників навіть зобов’язали вказувати жанр на титульному аркуші роману. Це мало неабияк допомогти нам у роботі, якби всі автори правильно визначили жанри своїх творів. Приміром, зазначено “міський молодіжний роман”, а дія відбувається на селі. Це свідчить про наступне: або автор сам не знає, що написав, або ж свідомо вказує жанр, який видається йому “престижнішим”.

Звісно, важко порівнювати різножанрові твори, скажімо, любовний та історичний роман і визначати, який з них кращий. Але для мене категорія жанру не є визначальною, тому що я однаково люблю всі жанри і не маю упереджень щодо жодного. Тож керувалася загальними ознаками: оцінювала кожен твір за якістю побудови сюжету, рівнем розвитку персонажів, мовним наповненням. Маю відзначити, цього року було багато талановитих робіт, а до трійки лідерів увійшли абсолютно різні за жанром, але стилістично добре витримані романи. Наші переможці, без сумніву, є готовими сформованими письменниками.

Яким має бути твір, щоб його відзначили? Є якісь особливі критерії відбору майбутніх книг?

Як і кожен літературний конкурс, “Коронація слова” має власні критерії відбору. Інша справа, що не всі їх розуміють і часом дивуються, коли заглиблено філософські, статично споглядальні чи позажанрові безсюжетні твори не проходять відбір. Тоді кажуть, що “на “Коронації слова” усе куплено”, інакше першу премію неодмінно отримав би той геніальний роман. А між іншим, “Коронацію слова” справді можна купити. Для цього досить написати яскравий, живий, динамічний роман, який легко захоплюватиме увагу читача і не відпускатиме її до останньої сторінки. Сюжетний жанровий твір із потенціалом бестселера. Саме такими, на мою думку, є романи, що потрапили до десятки найкращих. Особливо хочеться відзначити “Із медом полин” Жанни Куяви. Роман сповнений глибокої життєвої мудрості, тож я була здивована, дізнавшись, що його написала така молода жінка. Попри брак часу прочитала рукопис двічі і щоразу відкривала для себе нові грані таланту авторки. Приємне враження справила й “Заплакана Верона” Павліни Пришлюк. Цікавий задум, розкішна мова, філігранно виписані персонажі – цій авторці підвладне все. У дворівневому романі “Страшний суд” Василя Басараби приголомшила історична складова – адже письменник розповідає про Голодомор та збройну боротьбу українських повстанців.

Є твори, які не здобули премію, але добре вам запам’яталися?

Мабуть, для кожного, хто побував у складі журі, є один чи кілька таких творів. Адже ми так і не дізналися імена їх авторів. Хочу сказати кілька слів про ці рукописи, щоб автори знали: хай цьогоріч їм не вдалося здобути відзнаку, але вони отримали вдячного і небайдужого читача. Сподобався роман “Гіркий солод”, лише кілька балів йому не вистачило, аби увійти в десятку. Твір визначено автором як любовний роман, проте я радше назвала б його соціально-психологічним, адже він піднімає безліч важливих питань – зокрема, анатомію жіночого божевілля, стосунків священика з Богом та ін. Привернув увагу й рукопис під назвою “Або Кармен” (стовідсотково любовний роман, хоч автор називає його міським молодіжним). Цей твір володіє унікальним магнетизмом, якого часом бракує і книгам відомих досвідчених письменників. Якщо автор ще попрацює над стилістикою, він цілком може претендувати на перемогу (це не лише моя думка). І нарешті – “24, або Те, що я люблю”. Рукопис отримав безліч схвальних відгуків від журі, однак про перемогу не йшлося, тому що це не роман, а… збірка новел, не поєднаних спільними персонажами чи сюжетом. Автор, без сумніву, талановитий, але у номінації “Романи” може перемогти лише повноцінний роман.

Чи подавали ви на конкурс власні твори?

Ні, після перемоги 2011 року нічого не подавала, інакше не мала б права увійти до складу журі. Якби володарі перших премій минулих років могли й надалі брати участь у конкурсі нарівні з усіма, то щороку перемагав би Андрій Кокотюха. Але є окремі спецвідзнаки, на які можна номінуватися минулорічним переможцям – тут знову хочеться згадати про пана Андрія та його захоплюючий роман “Червоний”, котрий таким чином став “Найкращим історико-патріотичним твором” за версією “Коронації слова”. Чому б не спробувати? Якщо до осені завершу третій роман, і на той час ще будуть актуальними ці спецвідзнаки, можливо, й надішлю новий твір на “Коронацію слова-2014”. Я не азартна людина, та хочеться знову пережити приємне хвилювання в очікуванні результатів конкурсу.

Які поради дали б тим, хто планує відправити свої рукописи на конкурс наступного разу?

Швидше не поради, а пропозиції. Пропоную серйозно поставитися до робіт, які плануєте надіслати на конкурс. Якщо не встигаєте до зазначеного терміну, не варто поспіхом доробляти роман, аби вкинути його до поштової скриньки неодмінно цього року. Краще попрацюйте над рукописом довше, вичитайте його як слід (особливо пильно шукайте русизми – журі їх дуже не любить!), дайте “відлежатися” і запропонуйте рідним та друзям. Якщо вони в захваті від вашої роботи – сміливо подавайте її на “Коронацію слова”. І пам’ятайте, що будь-який конкурс – це лотерея. Не перемогли цього року? Неодмінно переможете наступного!

Записала Катерина ГОНЧАРОВА
Gazeta.ua


Драгоманівці вручили спеціальну відзнаку на «Коронації слова»

Вперше в своїй історії Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова долучився до одного з найбільших та найпопулярніших літературних конкурсів в Україні «Коронація слова», нагородивши спеціальною відзнакою найкращий твір з навчально-виховними мотивами. Ним стала п’єса для дітей «Золота пам’ять» Лоцмана Кам’янського.

«Підтримати сучасну українську літературу, до того ж яка твориться з педагогічною метою, велика честь для Драгоманівського університету, – зазначає ректор вишу Віктор Андрущенко, – ми вдячні конкурсу «Коронація слова» за те, що мали змогу взяти участь у цьому великому літературному дійстві нашої країни».

Відзнака й книги, які вручили драгоманівці автору п’єси, – ще один доказ того, наскільки потребує українська школа літератури нового штибу, на якій буде виховуватися молоде покоління, на якій формуватиметься майбутнє країни й цивілізації. Про це на церемонії зауважив перший проректор НПУ Володимир Бех: «Переконані, цей диплом перший, але не останній від драгоманівців. Тож будемо ростити своє майбутнє разом на якісних культурних зразках».

Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів книжками, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і як наслідок — наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру — якісними українськими фільмами й п’єсами.

«Коронація слова» відкрила для широкого кола читачів імена Ірен Роздобудько, Марини Гримич, Анни Хоми, Олександра Вільчинського, Наталки Очкур, Марини Мєдникової, Андрія Кокотюхи, Василя Шкляра та інших молодих письменників. Результатом існування конкурсу стало видання понад 100 романів. До конкурсу зростає інтерес професійних письменників.

Прес-служба університету


 

партнери та спонсори