Pages Menu
Міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей
Categories Menu

Опубліковано on Июн 26, 2017 in Преса про нас |

Роман про отамана Сірка переміг у конкурсі «Коронація слова»

Роман про отамана Сірка переміг у конкурсі «Коронація слова»

gazeta.ua

— Боже, як соромно. Володимир Лис, Марія Матіос, Лариса Денисенко — нікого не знаю. Хоч працювала вчителем початкових класів. Мене знайомий сюди запросив. Тільки увійти не можу. З документів — лише картка з лікарні, — каже Оксана Скобачевська, 25 років. Стоїть у рожевій кофтині біля входу в Київську міську державну адміністрацію. Тут 15 червня відбулося вручення премій літературного конкурсу «­Коронація слова». Відзначали найкращі романи, п’єси, кіносценарії, пісенну лірику та твори для дітей.

— Я вже четвертий рік у складі журі. З кожним роком на конкурс подають все менше якісного матеріалу. Цього року обирали з того, що було, — каже співак 32-річний Ленмар Абдуллаєв.

Серед гостей поети, прозаїки, режисери, актори, номінанти та члени їхніх родин. Між рядів пробігає дівчина в чорній сукні. Скаржиться: «Понаприводили весь куток із свого села — мами, папи й до десятого коліна. А тепер розсаджуй».

— Прийшла підтримати сестру, — розповідає бухгалтер Людмила Отльотова, 60 років. Роман її доньки Ірини «Чужі скарби» номінували на премію. Про що він — не знаю. У дитинстві писала вірші, потім оповідання. Тепер доросла до романів. Якщо переможе, зацілуємо. — За годину її племінниця Ірина Власенко отримує спеціальну відзнаку від Київського університету ім. Бориса Грінченка за розкриття суспільної проблеми.

— Цього року є багато творів на історичну тематику. Із 20 романів, три — про АТО. Була одна спроба фантастики. Це ще не заповнена ніша. Решта творів — про кохання, — говорить член журі 29-річна Злата Артюшенко.

На сцені виступає хореографічний колектив київського ісламського культурного центру. Дівчата у традиційних костюмах сидять на підлозі з глечиками. Посеред залу хлопець у блакитній футболці. Ловить за руку жінку, що виходить із зали, й пропонує потанцювати. Та відмовляє й хлопець танцює сам. Потім намагається запросити до танцю наступну.

— У нас немає ідеологічно правильної літератури для виховання підлітків за принципами людських цінностей і патріотизму. Ми втрачаємо цілу вікову ланку. Що більше підліток читає, то більше вчиться приймати чужу точку зору, — каже голова міжнародного фонду культурного співробітництва Влада Литовченко, 46 років.

На другій годині церемонії частина гостей перемістилася в фойє. Відвідувачам розливають безкоштовне пиво.

— Мене насторожує, що про війну пишуть люди, які її не нюхали. Не можна писати про те, чого не пережив на власній шкурі, — розповідає письменник 51-річний Сергій Пантюк. — Найкращі твори на цю тему з’являться років за 10–15, коли картина буде повна й осмислена. Війна закінчиться перемогою й нашими танками в Москві. Я сидітиму на цій гранітній стіні мавзолею, питиму пиво й кидатиму бляшанки.

— Приймаю на акторський факультет дітей з усієї країни. Всі читають на вступних Ліну Костенко чи сучасних інтернет-поетів. Ті пишуть про податки, рахунки за світло, АТО. Їм цікаво, бо серед цього живуть. Ці речі не будуть масштабні, коли пройде час. Творчість — це можливість розмовляти зі Всесвітом голосом Бога, — каже акторка Ніна Ільїна, 65 років.

«Моя прєлесть, мій сексапільчик, де ти ходиш? Розмістіть мене в «Фейсбуку» з цією дєвочкой», — звертається до Ільїної актор Віктор Андрієнко, 57 років. Роблять спільне фото. Його «Козак і Мольфар» став кращим у номінації «Кіносценарій для дітей». Повз пару пробігає письменник Андрій Кокотюха.

— Заїхав на 15 хвилин. Через особисте бути повністю не зміг. Автори почали долучати до романів синопсис (стислий зміст твору. — ГПУ). Читати й вибирати ці твори стало простіше. Письменник завжди має тримати в голові екранізацію. Якщо твір не можна екранізувати в наших умовах — його не варто й писати, — говорить 46-річний Андрій Кокотюха. На конкурсі вручає спеціальну премію «Золотий Пістоль» за найкращий гостросюжетний роман. Її отримав Віктор Михайлов, 55 років, за «Останній бій Урус-шайтана».

Херсонець після церемонії роздає автографи. Шанувальниця дарує авторові ручку.

— Головний герой моєї книжки — хранитель меча султана Архан. Він викликає на поєдинок отамана Сірка. Конфлікт у чоловіків тривав із дитинства. Через Дике поле Архан іде назустріч Сіркові й потрапляє в безліч пригод. Хотів показати наші досягнення й перемоги очима ворогів. Вони шанували майстерність українських вояків, їхню тактику й розум. Сірко, наприклад, за життя здобув 55 перемог. І лише двічі програв. Щоб написати одну сторінку роману, я опрацював тисячу аркушів документів. На це витратив чотири з половиною роки життя, — додає Віктор Михайлов.

Дві жінки просять охоронців допомогти. На сходах КМДА блукає п’яний у брудному одязі. Лається й розмахує палицею над головою. Хлопці в зеленій формі оточують чоловіка, змушують показати вміст пакета. Той викладає дві порожні пляшки з-під пива й один порваний кед.

Автор найкращого роману отримає 20 тисяч гривень

Першу премію і 20 тис. грн цьогоріч ­отримає Віктор Михайлов за «Останній бій Урус-шайтана «. Другу премію і 5 тис. грн вручили Наталії Матолінець за роман «Гессі». Третьою стала Кіра Малко з романом «Нижче». Найкращим кіносценарієм журі визнало «Військовий доктор» Віктора Рибачука. Першу премію в номінації «П’єси» отримав Олександр Вітер за «Під прицілом тиші». Другу — Єгор Коник за роботу «Громадяни Кале». Найкращим прозовим твором для дітей став «Скарб вікінгів» Олени Терещенко. Найкращу дитячу п’єсу «Не дуже солодка казка» написав Олександр Вітер.