Pages Menu
Міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей
Categories Menu

Опубліковано on Май 23, 2013 in Вибране, Рецензії | 4 комент.

Рецензія на книгу В. Васильченка «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки»

Рецензія на книгу В. Васильченка «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки»

Стережися, Шерлоку! Або Етюд в полум’яних тонах 

Шерлок Холмс змінив громадянство? Приклад Депардьє демонструє, що можливо все. Так чи інакше в українців з’явився свій слідчий-інтелектуал, готовий позмагатися у розслідуванні заплутаних справ із заокеанським героєм детективних story Артура Конан Дойля.

Якщо британці вже давно перетворили конандойлівського персонажа на всесвітньо відомий бренд та розвагу для туристів, то українці зовсім недавно отримали змогу похизуватися детективом-розумником.

Богдан Лисиця – персонаж українських інтелектуальних детективних романів, був створений столичним письменником В’ячеславом Васильченком. Перша книга автора «Гаудеамус» в исполнении смерти, или Vivant, professores» народилася у 2009 році. Тоді читачі познайомилися з «шукачем перснів» професором Богданом Лисицею, що у серці Франції потрапив у вогнище загадкових кримінальних подій. Детективні пригоди Богдана у Парижі прийшлися до смаку читачам. Тому вже в 2012 на полицях українських книгарень вмостилася друга робота автора – «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», де Лисиці довелося вирішувати нове детективне завдання уже на батьківщині.

На відміну від закордонного, український Шерлок Холмс не товаришує з тютюном, займається спортом та майже не випиває. Щоправда, іноді Богдан таки не може відмовитися від «зеленого» (не змія, звісно). Саме улюбленому зеленому «Greenfield» присвячена друга книга про українського детектива Богдана Лисицю – «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки».

«Дворушники…» –  це гідний зразок сучасної української літератури. У ньому гармонійно поєдналися гострота сюжету, поетичність мови та філософія моралі.

Сюжетна канва твору – звіряче вбивство жінок на околицях Києва. Головний підозрюваний – вовкулака. Справа досить заплутана, незрозуміла, оповита міфами, легендами  та таємницями. Згодом виявляється, що все ще більш заплутано, незрозуміло, таємничо та непередбачувано. Сторінка за сторінкою відбуваються нові зустрічі та знайомства читача з героями твору: мила Дарина, красунчик Антон Свідерський, «пивний фанат» Жорик, бізнесмен Довгань, Андрій Ведмедеря…Усі різні, усі зі скелетами у шафі. І десь серед них вовком причаївся справжній вбивця.

Кохання та зрада, дружба та вірність, відвертість та брехня, міф та реальність тісно переплелися у «Дворушниках…», та не тільки захопливий сюжет, а й мова детективу заслуговує на окремий комплімент. Кожне слово у романі – на своєму місці. Кожний образ – стовідсоткове влучання в ціль. Діалоги між героями не просто промовляються в голові, вони звучать в вухах, постають перед очима. Завдяки цьому книжка перетворюється на фільм, сюжет – на сценарій, сторінки – на екран.

«Євангеліє…» написане з гумором. Навіть у найнапруженіші моменти автор не забуває пожартувати. Комічні ситуації, сміхослівні діалоги, анекдоти надають книжці живого звучання. Вони доречні, влучні, інтелектуальні.

«Дворушники…» – це не тільки захоплива детективна пригода, це ще й глибока філософська думка. В’ячеслав Васильченко – переконаний оптиміст, закоханий у Світ, у Природу, в Людину. Він вірить у верховенство Добра та Справедливості. Цей світ прекрасний: він створений Богом з Любові та Милосердя, тому Людина від природи є доброю. Будь-які життєві негаразди та особисті кризи можна і потрібно подолати. Тільки тоді людина заслуговує прощення. Тому й закінчується роман хеппі-ендом. Кожний отримав те, на що заслуговує: хтось – правду,  хтось – любов, хтось – каяття, хтось – прощення, а хтось – і смерть.

«Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки» – це не просто авантюрний детектив, це книга, що вчить любові, вдячності, вмінню зізнаватися у своїх злочинах та вмінню прощати. Цей роман – алегорія, що закликає відшукати вовка (перш за все у собі) та здолати його. Це «направду добра книжка». Шерлоку, будь обачним, Лисиця наступає на п’яти.

Юлія Мерзлюкhttp://koronatsiya.com

4 комментария

  1. Всю статью не читал. Остановился на этой нелепости: «заокеанським героєм детективних story Артура Конан Дойля».

    Сэр Артур Игнатиус Конан Дойль родился в Эдинбурге, Шотландия. Между Украиной и Шотландией нету океанов!
    Произведения о Шерлоке Холмсе разворачиваются в Англии.
    Между Украиной и Англией также нету окаенов, а лишь пролив Ла-Манш.

    Учите географию.

  2. Шановний, Аноніме. Дякую за зауваження, але мушу з Вами не погодитися. Очевидно, Ваші, без сумніву, глибокі знання з географії не дали змоги усвідомити контекстне використання слова «заокеанський». В українській мові існує таке поняття, як синонім та таке поняття як метафора. Слова чужоземний, чужоземський, заморський, заокеанський, (край) поет. чужодальній; чужинський, чужинний, чужинницький — синоніми. І можуть вживатися у значенні «далекий». Саме для метафоризації і було вжито слово «заокеанський» (синонім до слова «далекий») у цьому тексті. Зрештою, якщо «заокеанський» усе ж ріже Ваше око, оберіть із запропонованого синонімічного ряду слово, яке до вподоби. І тоді, можливо, дочитаєте рецензію до кінця, і хтозна, може, ще й книгу «проковтнете» (у значенні – із задоволенням прочитаєте 😉

  3. Юлії подвійний респект. І за статтю, і за коментар.

    Зараз якраз перекинувся на людину…
    Пішов вивчати географію…

  4. Милейший Аноним! Вы, часом, не являетесь доктором географических наук? Смешные замечания, подобны пакости маленького ребенка.
    К тому же, такого слова как «нету» попросту не существует.
    Всего наилучшего. Рецензия мне по нраву. Книгу «проковтнув».

Залишити коментар