Ніка Нікалео: “”Коронація слова” – перша і єдина поки в Україні прозора інституція”!

Двоє людей поєднуються у шлюбі, аби у любові дати життя і відродитися у своїх дітях. Подружжя Юрія і Тетяни Логуш дало неймовірно більший ефект – воно відродило цілий пласт розстріляної української літератури. Кількість відкриттів давно перевищила ганебну у своїй величині цифру 238, книжкові полиці крамниць з україномовною літературою поступово витісняють російськомовну. Тож питання про доцільність проведення цьогорічної церемонії нагородження, яке турбувало засновників, для усіх решта було однозначним: “Проводити!” І конкурс пройшов символічно у приміщенні Центрального Будинку офіцерів на Грушевського в Києві. Патріотична атмосфера, яка зачарувала усіх присутніх, наскірзь була просякнута національною ідеєю єдності і свободи, спогадів про Майдан. Не було гламурних зірок, присутність яких у ці дні була б недоречною, зате прийшли політики, топ-менеджери, представники посольств…

“Коронація слова” справедливо вважається єдиним незаангажованим і цілковито прозорим конкурсом на пост-радянському просторі. Твори на нього поступають під псевдонімами, а ім’я автора зберігається у конфіденційному листі в юриста. Тому обираються кращі з кращих, навіть якщо автор – домогосподарка, або Шевченківський лауреат. Тут всі рівні. До слова, це непоганий вітчизняний приклад для наших владних структур. Цьогоріч на конкурс надійшло близько шести тисяч робіт! І головний приз отримала викладач одного з Київських вишів, доцент, філолог Тетяна Белімова за соціально-історичний роман “Вільний світ”. Попри це відзначеними виявилися ще кілька десятків авторів, чиї твори ми вже на початку осені зможемо придбати, відвідавши черговий Форум видавців у Львові.

Роботи на конкурс припинили приймати акурат 1 грудня 2013 року, тому у них ще немає трагічних подій з Майдану. Загалом головною родзинкою вечора, якщо можна так сказати, виявилася саме палка і патріотична промова співзасновника Міжнародного конкурсу. Не в одного пробігли мурашки спиною і прокотилася сльоза. “Ніколи більше!” – сказав англійською на завершення пан Логуш, маючи на увазі поневолення і загарбання української землі східним сусідом. Юрій Логуш закликав зі сцени писати про цю криваву і величну сторінку в історії нашої держави усіх присутніх творчих особистостей задля збереження у пам’яті нації.

Ніка Нікалео