Pages Menu
Міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей
Categories Menu

Опубліковано on Мар 9, 2019 in Без рубрики, Вибране, НОВИНИ |

«Коронація слова» зробила мене письменником. Читайте інтерв’ю з неодноразовим переможцем Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» Василем Тибелем

«Коронація слова» зробила мене письменником. Читайте інтерв’ю з неодноразовим переможцем Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» Василем Тибелем

Автор: 

Згадую, як після презентації рідні «виканючили» з якоїсь спроби в мене цю книжку й того зимового вечора наша традиція спілкування була порушена. На мої запитання відповідали типу «угу», «ага». Мене ігнорили, бо відкрили роман «Бурштин»… Що ж, мені нічого не залишалося, як мовчки й медитативно наминати свою охололу вечерю. На обкладинці твору – відома позначка Міжнародного конкурсу «Коронація слова». У 2018 році за «Бурштин» Василя Тибеля нагороджено дипломом у номінації «Романи» й після того твір виданий у видавництві «Фабула» (Харків).
Житомир потрапив у список міст презентаційного туру автора з романом «Бурштин» цікавого українського письменника, садівника, інженера Василя Тибеля. Читацька команда Zhytomyr.Travel відвідала презентацію й послухала все, що хотів сказати автор про «Бурштин» у художній літературі й не тільки

«Маю з дитинства пристрасть до фантастики й пригодницької літератури. Із улюблених – «Хроніки капітана Блада» й «Одіссея капітана Блада» Рафаеля Сабатіні. Артур Кларк і Джек Лондон – теж мої кумири. Маю 12 томів творів Джека Лондона. Я всі їх перечитав, хоча зараз по-іншому прочитую»

«Я вихований на фантастиці та казках. Читачі казок вірять у добро, хоч не завжди здогадуються, коли воно переможе…»

«Ніколи не думав, що в Україні будуть відбуватися події, схожі до «золотої лихоманки». Чимало людей про ту «золоту лихоманку» дізналися із творів Джека Лондона. А тут у нас, під боком, схожа – «бурштинова». Певно, і тому написався такий роман, як «Бурштин»


«Коронація слова» зробила мене письменником»


«Коронація слова» зробила мене письменником. Відомий, унікальний конкурс, аналог якого ще варто пошукати в інших країнах. У тому році на розгляд було подано кілька тисяч рукописів. Я подавав твори на цей конкурс, певно, із 2008 року. Виявилося, що твір «Тріанські рішкунці» три роки поспіль виходив у фінал конкурсу, але його ніхто не видавав. Я собі думаю, що через політичну складову: у творі описаний тодішній президент України. «Тріанські рішкунці» вийшли аж у 2015 році, в Луцьку»

«Першої премії «Коронації слова» я ще не здобув. Отож, для мене ще зберігається стимул писати краще»

«Якось довелося підписати примірник роману «Бурштин» головному військовому прокурору України»

«Я намагався зачіпати політику тільки через долі героїв»

«Бурштин для героїв – не тільки метод збагачення, але, ймовірно, покара Божа. Темні, лісові люди, замучені радіацією, приречені на виживання, постійно їздити на заробітки, інколи заробляти на життя завдяки грибам-ягодам, і тут їм ніби таланить – з’являється бурштин. Халявне збагачення, жадоба, сріблолюбство – це значне випробування. Не кожен його може пройти, тому це виклик не тільки для моїх героїв, а й для будь-якої людини, навіть нас із вами, бо ніхто не знає, як би він учинив у такій ситуації. Багатство і слава – мідні труби, найтяжче випробування»

«Я бачив ті поля після видобутку бурштину. Вони наче після бомбардування. Там нічого не росте. Проте є й зміни на краще. Один мій товариш, у котрого я гостював, привіз мене на квадроциклі до придбаної ним ділянки, де він вимив увесь бурштин і зараз проводить там рекультивацію. Я бачив, як ростуть молоді дубочки, сосни на полі старателя»

«Хотів би зрозуміти більше своїх героїв. Не впевнений, чи кожен із нас зробив би так само, як мій знайомий. Якщо бачиш таке багатство, а ті доляри пливуть у руки – тільки підставляй. То чи знайшов би час, чи не плюндрував би природу, а пішов потім садити той ліс?..»


«ПРАГНУВ ПОКАЗАТИ КОРОТКУ ІСТОРІЮ КОЖНОГО… БО ЛЮДИНА НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ ЗЛОДІЄМ І ВБИВЦЕЮ…»


«Намагався описувати героїв роману «Бурштин» без ярликів, що хтось – просто поганець, бандит, убивця і взявся нізвідки. Прагнув показати коротку історію кожного, як це сталося, чому саме він став по той бік… Бо людина не народжується злодієм і вбивцею…»

«Хтось каже про мій роман «Бурштин», що це бойовик, хто – трилер. Мені більше подобається містичний трилер. Сам люблю читати таку літературу. Навіть під час роботи над своїм романом думаю, що ж далі у творі відбуватиметься»

«Про бурштин я писав двокнижжя – два окремих романи схожої тематики, тільки в різних історичних зрізах. Потім твори так органічно переплелися, що вирішив об’єднати в одну книгу. І молодим читачам, як виявилося, історична ретроспектива більше подобається, ніж наша сучасність»

«Деякі розділи «Бурштину» написав на одному подиху, уже пальці мліли, але я все друкував. А були й такі розділи, над якими довелося посидіти. Потім другого дня виникало запитання, що ж я написав?! Хотілося все порвати, тоді заспокоюєшся і починаєш кілька разів переписувати… Письменництво – така штука: коли хочеш творити, не завжди виходить, а коли маєш час – не завжди хочеться творити. Часом сидів на котрійсь нараді, коли всі дрімають, граються телефонами, і тихенько друкував на ноуті» (Сміється)

«Як такої реальної, документальної основи для написання «Бурштину» не було. Свідчень і документів намірено не збирав, може, лиш трохи й краєм ока. Скажу так: сюжет роману вигаданий, але водночас має певну реальну основу з людських розповідей, розказаних приватно, іноді за чаркою, бо інакше копачі мовчать. Якось почув цікаву історію про велетенський камінь бурштину, що нагадував кінську голову. Троє копачів, які знайшли цей бурштиновий камінь, трагічно загинули… Із цієї розповіді чи легенди, зокрема, й почався писатися роман, саме його історична частина»

«Письменник той, хто бачить і слухає. Із спілкування з людьми стараюся почути для себе щось цікаве. Історії самі наче занотовуються десь на підкірках мозку. Уже й забувся ніби про них, а вони непомітно для тебе прокрадаються на папір»


«ПИСЬМЕННИК ТОЙ, ХТО БАЧИТЬ І СЛУХАЄ. ІЗ СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ СТАРАЮСЯ ПОЧУТИ ДЛЯ СЕБЕ ЩОСЬ ЦІКАВЕ»


«Я дуже хотів бути журналістом. Налаштувався навчатися в Києві або Львові. Тоді мама сказала, що водний інститут ближче… Так я став інженером. Зараз цей інститут – «кузня» письменників, Максим Кідрук його теж закінчив. Саме у студентські роки я почав писати свій перший роман у зошиті для конспектів. Підписав зошит «Щоденник водника». Переживання, перше кохання… – усе було написано відверто, навіть провокативно. Й одного прекрасного дня той зошит… зник. Я шукав його, запитував: ніхто не бачив і не чув. Подумав, «Щоденник водника» хтось викрав як студентський конспект. Так мій перший роман пішов у люди в одному екземплярі»

«Як інженер працював на двох підприємствах. Був заступником лабораторії при конструкторському бюро. Коли пишу, роблю певні розрахунки, план. Інженерний підхід до письма випрацювався»

«Знання інженера знадобилися хіба тоді, коли описував «жужика» – саморобну помпу бурштинокопачів. Бурштин не добував, хоча дуже хотілося, аби передати ті відчуття. Не допускають до того діла, хлопи тільки розводять руками: «там мокро», там «погано», «ми тебе туди не пустимо». До речі, на кожній презентації мого роману запитують, чи я копав? Чесно – ні! Якби копав, то чи писав би книги? Там більші заробітки» (Усміхається)

«У школі писав твори на 5/4 або 5/3. Мені казали, що я здібний у гуманітарних науках передусім, потім – до математики. Найбільша слабкість у мові – розділові знаки, часом у моєму письмі вони виникають не там, де мають бути. Моїм редакторам дошкуляють коми. Я стараюся забути про коми, коли пишу, і в основному працюю із змістом»

«…Він недавно надрукував «Чормет» у видавництві «Нора-друк», дуже цікавий твір Маркіяна Камиша. Порадив би вам до читання»

«Садівництво – це моє хобі. Я сам вирощую саджанці. Росте десь 250 видів рослин – мій маленький ботанічний сад. Ківі, гранати, лимони, інжир… Кімнатні рослини, рослини відкритого ґрунту, закритого… Незабаром має вийти із друку моя нова книга. У ній – усе про сад, написана як діалог із читачем. Дехто, хто читав рукопис, сказав: «Слухайте, це ж ніби роман». Так, це роман про сад, бо тут він – головний герой, його доля від самого народження – висадки саджанців на ділянці, до догляду за ним, формування й омолодження старого саду. Усе, як у житті людей. Книгу чекайте у «КСД» орієнтовно наприкінці літа цього року»

Довідка Zhytomyr.Travel

У Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» автор перемагав неодноразово. Окрім романів «Тріанські рішкунці» та «Бурштин», «коронований» також його роман «Медова казка», яка у 2016 році відзначена двома першими преміями – дитячого і дорослого журі. Уперше твір «Медова казка» видано в Луцьку. Нині готується перевидання цього роману в київському видавництві. На основі «Медової казки» надруковано навчальний зошит для 2-го класу пілотних шкіл НУШ «Я досліджую світ». Нині майже 200 шкіл у всіх куточках України працюють за цією програмою.
Василь Тибель пише із студентських років. У періодиці та збірках надруковано чимало малої прози автора, зокрема, оповідання «Зимові химери», «Бурштин із комахою всередині», «Поштові ластівки», «Злодій із гусячого поля» та багато інших.

Текст: Людмила Золотюк
Фото: Марта Яроцька
Першоджерело: http://www.zhytomyr.travel/vasil-tibel-namagavsya-opisuvati-gero%D1%97v-romanu-burshtin-bez-yarlikiv/?fbclid=IwAR2CKBTYqhPEmNSjMOdSakRsokke46rTbGOG9tbi9G9etzsISbsYYGcgnes