Склад Львівського жіночого літературного клубу

Перелік учасниць Львівського жіночого літературного клубу постійно розширюється, оскільки авторів, що бажають долучитися до його діяльності, стає дедалі більше. Йдучи назустріч прагненням, приймаються нові члени на основі вимог, серед яких основні – бути жінкою (письменницею чи поетесою), мати відзнаку від літературного конкурсу «Коронація слова» (бажано), активну життєву позицію (обов’язково), аби привносити у діяльність Клубу нові цікаві ідеї і втілювати їх у життя. Отож, на сьогодні до складу Львівського жіночого літературного клубу входить Наталія Кличко – меценат, громадський діяч (почесний член Клубу) та одинадцять письменниць із різних міст України та з-за кордону, яких об’єднав Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова»:

Галина Вдовиченко

Народилася 21 червня на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїздила з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка. Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок» (Львів). Має доньку та сина. Захоплюється гірськими лижами, дизайном одягу та інтер’єрів, колекціонуванням рукавичок. У літературі Галина Вдовиченко дебютувала 2008 року з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» з дипломом «Вибір видавців» від конкурсу «Коронація слова». Другий роман письменниці «Замок Гербуртів» отримав першу премію «Коронації слова-2009» і вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Наступні романи Галини Вдовиченко добре знайомі читачам всієї країни: «Хто такий Ігор?» (2010 р.), «Бора» (2011р.), «Купальниця» (2012 р.). Крім того, вона є авторкою дитячих творів («Мишкові миші») й співавторкою численних антологій, остання серед яких – «Жити-пити», що вийшла цьогоріч у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля». Володарка численних нагород: диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК, друге місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»), спеціальна відзнака «Гранд-Коронації слова» (роман «Хто такий Ігор?»), перша премія у номінації «Прозові твори для дітей» у «Коронації слова-2012» за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток» та ін.

Дара Корній

Дара Корній (справжнє ім’я Мирослава Замойська) народилася 20 вересня на Волині. Школу закінчила в селі Княже на Львівщині, вищу освіту здобула у Львові (журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту). Працює у Львівській національній академії мистецтв, виховує доньку Дарину й сина Максима, захоплюється дохристиянською міфологією, праукраїнськими віруваннями, етнографією, казками, народною музикою, книгами. Спочатку Дара Корній писала для дітей (журнали «Ангелятко», «Ангеляткова наука») та підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»). Дебютний “дорослий” роман письменниці під назвою «Гонихмарник» здобув третю премію «Коронації слова-2010», був виданий того ж року у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011». Другий роман «Тому, що ти є» – «Вибір видавців» у «Коронації слова-2011». Наступний роман «Зворотний бік світла» теж було відзначено дипломом «Вибір видавців» уже на «Коронації слова-2012». А на цьогорічному Форумі видавців Дара Корній презентувала одразу дві книжки – драматичну «Зірку для тебе» і фентезійний «Зворотний бік темряви».

Христина Лукащук

Христина Лукащук – корінна львів’янка. Народилася 8 травня. Разом із середньою загальноосвітньою школою закінчила дитячу художню школу. Згодом навчалася у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша (спеціальність «Художня кераміка»). Закінчила Львівський державний аграрний університет за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд». Працювала у сфері архітектури. Була директором ЛКП «Місторемпроект», співзасновницею мистецької галереї «Коралі». Активно брала участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва. 2001 року – персональна виставка живопису на склі «Великодня» у Львівському музеї етнографії. Друкувалась у часописі «Дзвін» (поезія). Також вийшли друком наступні книги авторки: «Без назви» (поезії) 1999 року, «Негламур» (образки з життя) 2006 року, «Ванільне небо» (образки з життя) 2007 року, «Стриптиз» (поезії) 2008 року, «Рожевий і ще раз рожевий» (повість) 2009 року, «Експортерка» (роман) 2010 року, «Фреска» (роман) 2010 року, «Олюднені» (роман) 2011 року. Христина Лукащук – багаторазова лауреатка «Коронації слова» – зокрема, 2012 року її роман під епатажною назвою «Курва» отримав відзнаку «Найкращий еротичний твір» і вийшов друком у видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Роман по сьогодні збурює цікавість читачів.

Вікторія Гранецька

Народилася 24 березня у мальовничому селі Юрівка, що на Вінниччині. Фах практичного психолога здобула у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. Змінила безліч професій та місць проживання – працювала офіціанткою, рекламним агентом, продавала косметику, доглядала за маленькими дітьми, була консультантом у музичному магазині, коректором у газеті для російськомовних емігрантів Каліфорнії та Філадельфії, журналістом/редактором рубрики «Культура» в місцевому ЗМІ, а також літературним редактором в одному із глянцевих журналів. 2010 року влаштувалася на роботу помічником президента поважної вінницької фірми. В перерві між «глянцевим журналом» та «помічником президента» написала роман «Мантра-омана», який отримав першу премію «Коронації слова-2011» і за три місяці вийшов друком у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля». Упродовж наступних двох років займалася журналістикою, соціально-культурними проектами («100 книжок для сільських бібліотек», «Сучасне Епатажне Креативне Слово», «Письменницькі спогади»), мала кілька публікацій у жанрі малої прози (есей «Симфонія № 38» у складі альманаху «Експрес Молодість», новела «Закохане місто» на шпальтах «Літературної України»), двічі побувала в складі журі конкурсу «Коронація слова» і писала наступний роман. Тож у червні 2013 року в «Клубі сімейного дозвілля» вийшла її друга книжка під назвою «ТІЛО™». У вересні того ж року роман «ТІЛО™» потрапив у десятку фіналістів Міжнародної премії ім. О. Ульяненка та увійшов до шорт-листа Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2013» у номінації «Красне письменство».

Ніка Нікалео

Ніка Нікалео – псевдонім української журналістки і письменниці, автора і ведучої літературної сторінки на ТРК «Львів», генератора ідей і двигуна Львівського жіночого літературного клубу. Народилася 16 лютого у місті Лева. 2007 року вийшла друком її перша книга для дітей «Марк і Цезар у Зеленоводді». Співпрацює з журналами «Ангелятко» та «Пізнайко», газетами «Високий замок» та «Життя. Історії». Життєве кредо письменниці: «Усе роблю з любов’ю». Пристрасна любов до рідного краю, «гордої хвойної краси Карпат» ниточкою проходить крізь усі її твори. Цей позитив і доброзичливість авторка вкладає у свою творчість. Омріяна відзнака у фіналі конкурсу «Коронація слова-2010» з романом «Dolce Vita, або Кінець гламуру» стала каталізатором активної літературної діяльності. Ніка Нікалео продовжує працювати у різних літературних жанрах, не полишаючи й журналістику. 2012 року її оповідання «Проклята» було визнане одним із найкращих у конкурсі новел від міжнародного літературного журналу «Zeitglas» («Склянка часу»). У 2013 році «Віола», як у народі вже прозвали роман «Любові полум’я», публікується з відзнакою «Вибір видавця» від українського літературного Оскара у видавництві «Аверс».

Анна Хома

Анна Хома (Харчевська) – українська письменниця, медик і психолог. Народилася 1 березня під Москвою в родині військового. З дитинства проживає у Львові, який вважає одним з найкращих міст на Землі. Пише ще з дитячих років, улюбленим предметом у школі була українська література, а улюбленим завданням – твір на вільну тему. За освітою – практичний психолог та соціальний педагог ( закінчила Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка у 2005 році), бакалавр медицини (Львівський медичний університет ім. Данила Галицького у 1998 році). Знання з медицини і психології широко використовує при написанні своїх творів. Узявши участь у літературному конкурсі «Коронація слова», 2001 року стала лауреатом другої премії конкурсу за роман «Репетитор» і двічі дипломантом за романи «Провина» (2002 рік) і «Заметіль» (2003 рік). Улюблена справа окрім творчості – подорожі. Вважає, що подорожуючи, людина опиняється у нових для неї умовах, отримує порцію нових вражень і повертається назад вже трішки іншою, зміненою, збагаченою…

Любов Долик

Українська поетеса й перекладач, член Національної спілки письменників України. Народилася 2 березня в сім’ї друкарів у Старому Самборі. 1982 року закінчила Старосамбірську середню школу із золотою медаллю, вступила на електрофізичний факультет Львівського політехнічного інституту. Наразі працює начальником відділу програмного супроводу в Центрі нарахування та виплати пенсій. Проживає у Львові з чоловіком Валерієм та донькою Вікторією. Першого вірша «Переспіви Мавки» написала у 1980 році під впливом «Лісової пісні» Лесі Українки. З того часу у Любові Долик вийшло п’ять збірок поезій: «Недозволена розкіш», «Біла квітка. Чорне коло», «Перша заповідь трави», «…І прирікаю тобі любов» та «Фотографії снів». Друкувалась у виданнях «Прикарпаття», «Літературний Львів», «Дзвін», «Пектораль», «Київська Русь», «Слово Просвіти», «Форум», «Ірпінські поетичні зустрічі» та інших, постійно співпрацює з львівською газетою «Життя». У жовтні 2008 року поетеса побувала на Сигетському поетичному фестивалі імені Нікіти Стенеску (Румунія), де познайомилася з угорським поетом Ароном Ґаалом і вирішила спробувати свої сили у перекладацтві. З допомогою цього поета Любов Долик перекладає з угорської. У 2009 році вийшла книжка «У долі твоїй подряпина». Це 33 поезії Арона Ґаала, передані українською і російською мовами. З 2006 року Любов Долик публікує вірші на літературних сайтах: «Анумо знову віршувать», «Гоголівська академія», «Поетичні майстерні». З 2011 року пише оповідання, які публікуються в Інтернеті та на сторінках газети «Життя». Вибрані вірші Любові Долик увійшли до нового роману Дари Корній «Зірка для тебе» й стали його окрасою.

Наталка Гурницька

Народилася 7 вересня у Львові в родині, яку можна вважати типово галицькою. В жилах українська кров, яка поєдналася з польською, в родині – репресовані радянською владою, вивезені у Сибір та Казахстан, позбавлені можливості займатись улюбленою справою, біженці від режиму в Америку, частина родини, яка опинилася в Польщі… Роз’єднані родинні зв’язки, понівечені долі, втрачені маєтки, фабрика, земля… Хтось вижив, когось розстріляли, хтось героїчно боровся в УПА та загинув, хтось поєднав своє життя з діяльністю підпільної греко-католицької церкви, а ще хтось просто залишився у Львові, бо не зумів втратити це місто для себе… Все дуже типово і, як на Галичину, буденно, проте генетичний зв’язок зі Львовом та його історією є дуже важливим для автора. Без отого старого родинного альбому зі світлинами ще ХІХ століття, без сімейних львівських історій, які сягають в позаминуле століття і аж просяться на папір, не була б собою і не почала б писати. Все інше не надто й важливо і дуже банально. Закінчила школу, вступила на економічний факультет університету ім. І. Франка, завершила навчання в 1990 році, почала працювати за фахом… Писала завжди, але так само завжди надто критично себе оцінювала. Вирішила, що варто видати книжку аж у 2012 році, але й тут не сталося нічого цікавого. Не було тривалих пошуків видавництва. Відразу звернулась у львівське видавництво «Піраміда». Певно, містика, але без жодних передумов до того, все просто і відразу склалось, а книжка сама проклала собі дорогу та легко розійшлася. 2013 року готується перевидання « Мелодії кави в тональності кардамону» харківським видавництвом «Клуб Сімейного Дозвілля».

Лариса Ніцой

Українська письменниця, педагог, громадський діяч. Народилася 17 березня на Кіровоградщині. Викладала в місцевій школі українську мову та літературу. 1999 року переїхала до Києва. Працювала в політичних структурах: Центральному апараті Народного Руху України на чолі з В’ячеславом Чорноволом, а потім Геннадієм Удовенком; партії «Реформи і порядок» під керівництвом Віктора Пинзеника. Навчалася за кордоном за програмами Демократичних інститутів. Є  ініціатором святкування в Україні Всесвітнього дня письменника, дипломантом «Коронації слова». Літературна діяльність Лариси Ніцой тісно пов’язана з освітянською та громадською активністю. Серед творчих здобутків письменниці «Казка про славного Орленка» (2001 р.), присвячена річниці загибелі В.М.Чорновола, казкові повісті «Пригоди лисеняти Бума» (2006 р.), «Невигадані історії про звіряток-друзяток», «Казка про Українське Щастя» (2009 р.), «Ярик і дракон», соціальна повість «Зомба» (2010 р.). Лариса Ніцой любить дітей, цікавиться психологією, колекціонує дитячі книжки та мультфільми. Захоплюється Фен-шуй. Любить облаштовувати своє житло, слухати музику, танцювати, організовувати свята. Вміє шити, в’язати, вишивати, плести макраме. Займається садівництвом. Любить вирощувати екзотичні рослини. Розводить квіти. Закінчила курси ландшафтного дизайну, курси художньої фотозйомки. Любить фотографувати, подорожувати Україною. Мріє віднайти час для навчання живопису.

Леся Олендій

Леся Олендій (Олука) народилася 7 березня серед соснових лісів у місті Новояворівську на Львівщині. Тривалий час займалася журналістикою, друкувалась у газеті «Тиждень», керувала відділом культури в газеті «Молода Галичина», спеціалізувалася на соціальній тематиці у «Львівській газеті», співпрацювала з Львівським навчально-реабілітаційним центром »Джерело». Її першою літературно-журналістською спробою 2005 року став текст «Евтаназія: гідна смерть чи вбивство» для «Львівської газети». Думки медиків і юристів автор накрутила на котушку вигаданої історії однієї родини. Тоді й не здогадувалася, що багато років потому саме цю свою фантазію відзначатиме як першу літературну спробу. Того ж року, на замовлення Музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв, написала публіцистичну книгу «Шляхами Академіка волі». На той час вже мала у своєму журналістському доробку досвід роботи у газеті «Тиждень», завідування відділом культури та мистецтв газети «Молода Галичина», спеціалізувалася на написанні рекламних статей. За іронією долі книга «Шляхами Академіка волі» вийшла друком того ж року, що і її роман «Mia Italia» – 2012-го. 2013-го «Mia Italia» презентували в Римі. Нова сторінка у житті авторки – заміжжя за італійцем і зміна країни проживання позначилися на її творчості. «Mia Italia» поклала початок переплетінню глибоких почуттів до батьківського краю, емоцій, народжених на землі коханого чоловіка та досвіду, що дарують мандри. Життєве правило письменниці: «Не зраджувати собі, не залежно від місця проживання».

Ірина Хомин

Ірина Хомин народилася 3 квітня в славному місті Лева й усе життя вважає це місто стихією, в яку неможливо не закохатися. Звідси й потяг до містики у творах. У 2004 і 2005 роках отримала дипломи на конкурсі «Коронація слова» саме за романи містичного жанру. Один із них, «Сакрал», виданий 2006 року видавництвом «Фоліо». Одразу по тому через низку життєвих подій шукає нових напрямків у творчості. 2007 року здобула диплом міжнародної молодіжної літературної україно-німецької премії ім. Олеся Гончара за роман «Сповідь», який так і залишився рукописом. У цей період видана книга «Ірина Хомин про Карла Гаусса, Астрід Ліндгрен, Нікколо Паганіні, Каміллу Клодель, Ван Гога, Соломію Крушельницьку», серія «Життя видатних дітей» («Грані-Т», 2008 рік). У співпраці з Відеопроектом «З любов’ю до дітей» 2011 року було створено два мультфільми «Різдвяна Зіронька» та «Листочок» для дітей молодшого віку, де письменниця пробує себе й у ролі сценариста. Наступним кроком у пошуках творчого «я» стає здобуття богословської освіти як другої вищої, що поєднує в собі також омріяну журналістику (УКУ, диплом магістра екуменічних наук зі спеціалізації «Релігійна журналістика»). Дописує в інтернет-видання «Духовність», продовжуючи працювати інженером у ПАТ «Укртелеком», відповідно до першої освіти. Присутність серед переможців конкурсу «Біблійні історії», участь у проекті «На Великдень» видавництва «Братське» та друк у журналі «Ангелятко» виділяються в окремий напрямок творчості для дітей. У той же час здобуті знання, перегляд маловідомих історичних моментів із нової позиції дають поживу для задумів і кристалізації нових відтінків у творчості. Відтак у планах письменниці написання історичних романів. Утім, залишається місце й для містики, але дещо іншої.

Джерело: www.granetska.net.ua