Клеймо «КУРВА»

Ти читатимеш цей роман на одному подиху

Ірена Карпа

Тобі плюватимуть вслід і обмовлятимуть. Твої ребра прохромлюватимуть шпичаками ненависті й чорних заздрощів. На тебе поставлять у храмі свічку й під дверима насиплють мертвої землі. Бо ти – КУРВА. Бо ти по-курвівськи запхалася в сімейний організм і стала неприємною відрижкою. У тебе немає свого, тому й шматуєш в агонії чуже.

Японський письменник Акутагава Рюноске твором «У гущавині» намагався сказати нам, що правд стільки, скільки учасників події. Що кожен по-своєму має рацію, що правда в кожного своя.

І це все правильно і дуже красиво. Якщо тільки справа не стосується кохання. Тут уже не існує суб’єктивно-об’єктивних підходів. Тут украдений чоловік – а це вже очевидний факт.

Христина Лукащук«КУРВОЮ»«народила» не просто бульварний роман, це роман для жінки. Це не тільки еротика, це глибока психологія. Там де щаслива читачка вбачає пікантність, нещасна – гірку мить односекундногощастя.

Мова твору – красива й проста водночас, наступна сторінка наздоганяє попередню, схематичні рисунки ніби запрошують до Мартиної ванної кімнати, де ти стаєш безсоромним (невидимим) спостерігачем.

«Звичайнісінька хвойда? Фатальна звабниця? Хто вона насправді?»

«Письменниця в короні» своїм наджіночимроманом показала всі «переваги» професії «хижачки». І хоча головна героїня Марта ніби й не краде чоловіка, а задовольняється дрібкою уваги в найбільш зручні моменти з боку коханого, вона все одно КУРВА. Ще з дитинства чула це колюче слово від матері (в зморшках і зайвою вагою), коли повз них проходила ефектна та доглянута красуня, і погляд чоловіків ( а батька поготів) застигав на божественних ногах чи талії незнайомки. Марті дико кортіло стати такою ж, а дитячі бажання, як відомо, мають властивість здійснюватися.

Дівчинка виросла розумною й симпатичною жінкою, а тому мала всі шанси повторити материну партію. Проте їй судилося стати піраньєю, спати переважно в холодному ліжку, чекати два-три дні на тиждень, коли чиїсь руки зігріють холодні плечі. Так було з Остапом, Павлом, Олегом, трохи інакше – з Ростиком.

Чи була Марта щасливою жінкою? Коханою й бажаною – так, єдиною – ні. А часом «недощастя» вбиває швидше, ніж повна його відсутність.

Чи мала Марта вибір? Певно, що мала. Перше побачення призначати біля детектора брехні чи бути безпретензійно гравцем на лаві запасних. Марта відмовилася від обох варіантів.

Щось там подруга-психолог говорила про приховані мотиви таких вчинків, про особливу «притягувальність» чоловік однієї категорії. Але що та психологія, коли в любовному трикутнику – ти гіпотенуза, рівновіддалена від однакових катетів, міцно споріднених між собою.

Чим закінчила Марта? Марта навчилася любити…

Любов не знає присвійних займенників. А між КУРВОЮ і НЕ-КУРВОЮ – завжди чоловік, як грань між заслуженим і краденим. Як океан, який ми називаємо коханням. У якому МОЖНА потонути з головою, тільки за умови – що ти не КУРВА. У КУРВИ інша метафізика, їй достатньо просто помочити ноги на березі цього океану й трохи подихати солоним лікувальним повітрям…

Світлана Кравченко