Заряджені “коронацією”

Черкащанки Світлана Горбань та Наталя Лапіна з цікавою періодичністю відзначаються на престижних літературних конкурсах, зокрема, Міжнародному конкурсі романів, п’єс, кіносценарієв, лірики та творів для дітей “Коронація слова”. Серед переможців імена вдалого письменницького тандему звучали в 2004 та 2009 роках. Але що перемога без видання? Та й в цьому письменницям пощастило, їх активно друкують, а їхні доробки є учасниками багатьох вітчизняних книжкових форумів. Закономірно у черкаському видавництві “Вертикаль” навздогін “Коронації слова” нещодавно вийшов з друку черговий детективний роман сестер “Зодчий із пекла”. Саме він був відзначений та отримав диплом на конкурсі “Коронація слова”, щоправда під іншою назвою – “Майстри неможливого”. Авторки зазначають, що вдосконалили перший варіант, зробивши його більш цікавим. Випущено ж роман на замовлення управління інформполітики Черкаської ОДА, тому майже весь тираж буде розповсюджено по бібліотеках та школах. Ми змогли поспілкуватися з авторками про їхнє нове творіння.

“Майже рік ми терпляче чекали на це видання. І ось, врешті, тримаємо роман у руках, – розповідає Світлана. – Наприкінці 2013 року нам зателефонувала з видавництва редактор Світлана Кандич, яка показала, як буде ілюстровано роман, і як він власне виглядатиме. Ось тоді на душі стало спокійніше”.

– Чула, що під час підготовки до друку склався доволі цікавий збіг обставин?

Світлана Горбань: Я не їздила на “Коронацію слова”, а лише Наталя, тож, я не бачила всіх учасників церемонії. І ось наприкінці травня разом із членами черкаської обласної організації спілки письменників я брала участь у фестивалі “В сім’ї вольній, новій”, присвяченому 200-річчю Кобзаря, на який до Черкащини з’їхалися письменники з усіх усюд нашої країни. Багатьох з них в обличчя я не знала, а лише за творами. Тож заходилась активно знайомитись. І ось бачу, сидить поряд літній вже чоловік – такий наче стомлений. Вітаюсь… і дізнаюсь… це ж сам Юрій Мушкетик! А він неодноразово був головою журі на “Коронації”, та відзначив з 50 номінантів саме нашу роботу. І саме його ми давно з сестрою вважаємо нашим літературним хрещеним батьком. Для меня цей випадковий збіг обставин був таким зворушливим!

– Та повернімося до твору. Що ви туди намагались вкласти? Чому авторки, які до цього писали у жанрі фантастики, лірики та історичних опусів, вирішили обрати детектив?

Світлана Горбань: Задум йшов від Наталі. Ми дійсно вперше спробували себе у детективному жанрі. До речі, бажання це зробити зріло давно. Та й взагалі нам було це цікавим, адже зазвичай ми чітко не дотримуємось жанрових обмежень. Але цього разу ми вирішили дотриматись.

Наталя Лапіна: Хотілось написати щось на зразок Агати Крісті. У нас події розвиваються не класично, в зачиненій кімнаті, та сюжет плине серед сталого кола персонажів. Між іншим, роман починається ще й досить містично… Ми за містикою просто сховали, трохи схитрувавши, іронічний зміст нашого детективу.

– Заінтригували! Як народилась ця ідея і що слугувало поштовхом?

Світлана Горбань: Герої роману, яких придумала Наталя, це спарадійовані сучасні письменники, яких особисто знаємо. Звісно, це не зовсім вони у чистому вигляді, але такі, що наштовхнули на виписування саме таких персонажів. Можливо, добре обізнані любителі сучасної української літератури їх впізнають. В детективі багато що залежить від місця, де відбуваються події. Або це замок, або якийсь таємничий острів… У цьому плані поштовхом була для нас любов до архітектури і архітектора Городецького. Ми закохані в усі його творіння, які вдалось побачити на віку. І він також є одним з невидимих героїв, що уособлює дух архітектури. За легендою, місце, де розгортаються події роману, – будинок, збудований Городецьким.

– Чи не думали ви колись звернутись до кіносценарію, бо, як мені здається, ви до того вже наблизились? Та й “Коронація слова” цей жанр вітає…

– Ми все ж таки романісти. Мабуть, поки що ні. А ось серед “коронованих” дипломантів, до речі, чимало черкащан, і, зокрема, таких, що отримали перемогу саме в жанрі кіносценарію. Це нинішній голова осередку спілки письменників Черкащини Володимир Ткаченко. За вірші для дітей короновано черкащанку, яка представляє літоб’єднання ім. Симоненка, Наталю Бонь. А ще за роман отримала диплом Наталя Ясиновська. Черкаси та Черкащина на “Коронації слова” щорічно звучать!

– Як ви розподіляєте письменницькі обов’язки – хто і що має писати ділите?

Наталя Лапіна: На етапі роздумів над новим твором щось пишемо разом, щось – кожна окремо, потім зліплюємо та обговорюємо. Було колись таке навіть, що Світлана викинула з роману 3 моїх розділи і я погодилась, хоч і було гірко, що вони там не працюють на задум. Це такий живий творчий процес!

Світлана Горбань: До речі, редагує та доводить до ладу твір саме Наталя! Тим більше, що нині від авторів вимагають, щоб вони надсилали роман у видавництво в готовому вигляді. Якщо це проза, то над чернетками потрібно дуже ретельно попрацювати. Проза вимагає великої уваги до слова і того, як воно звучить. Нерідко ми читаємо вголос цілі розділи, аби переконатись, що все гаразд. Звісно, комп’ютер полегшує працю, але й від ручки ми не відмовляємось.
Я завжди і скрізь щось пишу – на пошті, в черзі, у дорозі… І навпаки, Наталя потребує більш камерної обстановки для творчості…

– Ви такі різні і водночас такі схожі. Мабуть, у цьому і полягає ваш письменницький успіх?

Наталя Лапіна: Наш ідеал – Маргарет Мітчел. Мало кому відомо, але коли вона здавала до видавництва рукописи, то мала щонайменше 60 варіантів роману. І разом з редактором видавництва вони обирали найкращий для друку. Це так має бути в ідеалі! От нам би мати стільки часу та можливостей! Але наш останній роман можна назвати блискавичним за часом, який ми витратили на його написання. Перший варіант, який ми відправили на “Коронацію…” народився за 3 місяці. А ось коли він відлежався трохи, з’явилось велике бажання його переписати. Дещо нам побачилось інакше. Твір настільки змінився, що довелося змінити й назву. Наразі у нас тепер не має романів “у столі”. Все віддрукувалось, дякувати Богу! З’явилось відчуття самореалізації.

Автор: Татьяна Балякина

Джерело: Акцент