Інтерв’ю з переможницею Молодої Коронації 2020 Нетребич Валентиною, авторкою твору «Стібіо»

Говорила Анастасія Дайлідоніс, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка.

• Пані Валентино, щиро вітаю вас із перемогою! А від того не можу одразу не запитати: як ви відчуваєте себе з цього приводу?
• Я була дуже шокована, оскільки це була моя перша перемога у такому конкурсі, такій номінації, і це було для мене шоком та великим відкриттям!
• Чи це була перша ваша спроба участі у літературних конкурсах?
• Ні, проте це був великий крок у літературу.
• Враховуючи ваш досвід, ви хотіли б спробувати себе і в інших номінаціях Коронації слова?
• Звичайно!
• А в яких, наприклад, якщо не секрет?
• Я хочу написати роман.
• Це чудово! А чи підтримував вас хтось під час конкурсу? Кому розповіли про нього?
• Так, я розповідала своїй вчительці української мови та літератури, а також батькам і бабусі.
• Як вони вас підтримували?
• Вони разом зі мною вболівали за мене та коли я дивилася трансляцію Коронації слова, вони разом зі мною були шоковані. Крики було чутно, мабуть, на п’ятий поверх! Вчителька була дуже-дуже здивована тим, що я перемогла в такому великому конкурсі, та за мене дуже-дуже раділа.
• Говорячи про твір «Стібіо»: Як до вас прийшла ідея вашої повісті?
• Це було суботнім ранком. Я сиділа за чистим листом і думала, щоб мені написати. Якщо чесно, спочатку персонажі «Стібіо» мали бути невидимими. Вони не мали мати тіл і мали пізнавати один одного лише за запахом. Але я відкинула цю ідею, оскільки ілюстрації було б важко намалювати. І тому вони тілесні.
• Мені, коли я читала вашу повість, здалася дуже цікавою ідея про те, що кожен з героїв різного кольору. І також, коли я читала вашу повість мене не відпускало почуття щирої простоти жителів Стібіо та оптимістичний настрій історії. А як саме вам відчувається ваш твір?
• Як мені відчувається мій твір… Цей твір дійсно написаний просто і доступно для кожного, але якщо роздумувати над ним, можна досить глибоко зануритися та дістатися тих цінностей та проблем, які там описані.
• Чи мали особисто ви виховну мету під час створення цієї повісті?
• Звичайно. Кожна людина – це особистість, вона унікальна. Вона має свою думку, свій особливий характер, якісь навички та, можливо, талант, і це підкреслюють кольори, які я використала в творі. В кінці твору, мабуть, ви знаєте, мешканці Стібіо здобули різні кольори, змішувалися, отримували нові кольори, і це ще раз підкреслює індивідуальність кожного з нас.
• Це чудово! Не останнє місце у вашому творі займає і латина. Саме на основі цієї мови ви вибудовували усі назви. Чому саме ця мова? Чим вона вам відгукується?
• Ну, можливо, знаннями. Тому що, дійсно, перші спроби наукових відкриттів були описані саме на латині – як і знання, які людство отримало за допомогою науки. Я таким чином підкреслюю давні часи та еволюцію людства. Тому саме латина.
• Дуже цікаво. А якими взагалі ви бачите своїх читачів? Що для вас означає вираз «ідеальний читач»?
• Ідеальний читач…Це той, хто читає. Читач взагалі ідеальний саме якщо він читає, тому що, оскільки в нас індустріальна країна, ми більше уваги приділяємо Інтернету, мобільним додаткам, фільмам, телебаченню взагалі. І ми таким чином крокуємо вперед, не дивлячись назад, на книги, які кожного разу можуть тобі допомогти, а Інтернет – тут він є, а там його немає. А книга завжди поруч з тобою. Тому ідеальний читач – саме той, хто читає.
• Ви створили особливий, чудово продуманий світ. Чи хотіли б ви в майбутньому продовжити цю історію? Можливо, розширити її?
• Звичайно! Я вже планую другу частину. І видавництво, котре займається друкуванням моєї книги, можливо, захоче другу частину. Я дуже сподіваюся на це.
• Ми всі сподіваємося. Як письменниця, на що ви в першу чергу звертаєте увагу при створенні нової історії? Це персонажі, світ, головна ідея чи можливо, щось інше?
• Ні, це сюжет. Якщо сюжет слабкий і за ним нецікаво слідкувати, читач закине цю книгу на далеку полицю і не буде її читати. А сюжет – динамічний особливо, – він цікавить читача, який буде продовжувати читати певну історію. Це моя думка.
• Так ми за нею сюди і прийшли. У певному сенсі вже можна вважати крилатим вираз «кради як художник». Розкажіть, чим ви надихаєтеся, коли створюєте свої історії?
• Можливо, це також й інші думки. Деякі книги надихнули мене на написання деяких інших сюжетів, але «Стібіо» – унікальне. Я просто сиділа і думала, чим би зайнятись, й написала «Стібіо» врешті решт. Перша ідея, про яку я вже казала, це безтілесні люди, які один одного відчувають за запахом, надихнула мене. Просто думка. Не те щоб я подивилася якийсь фільм і під його впливом написала щось. Ні, я сиділа, думала, і думка за думкою в мене виникла ідея, яку я захотіла втілити у життя. Хоча звичайно деякі мої твори написані під впливом фільмів. Я дуже люблю фільми «Голодні ігри» та «Гаррі Поттер». До речі, Джоан Роулінг моя найулюбленіша письменниця із сучасних. А взагалі з української літератури це Василь Стус, Іван Багряний. Ну, Шевченко як Шевченко, то вже канон. Із таких найзнаменитіших, то це Стус.
• Я Вас зрозуміла. Що для вас є критика?
• Критика – це поштовх до самовдосконалення. Тому що коли ти чуєш критику на свою адресу, це, по суті, критика твоїх помилок. Ті розумієш: тут помилка, тут помилка, – і ти маєш їх виправити, аби стати кращим письменником.
• А хто для вас є головним критиком?
• Головним критиком…Ну, можливо, суспільство. Можливо ви знаєте історію з Джоан Роулінг, яка нещодавно написала твір, та її розкритикували, тому що вона використала поняття «трансгендер» у розумінні «злодій». І суспільство її настільки розкритикувало… Але ж вона просто письменниця, вона просто написала про це. Не знаю, для мене це дуже болюча тема, оскільки я переживала за неї. І, дійсно, відібрати у письменника його твори…мене це засмучує. Дійсно, суспільство котиться в якусь прірву і його вже не зупинити. Якщо герой якийсь його не врятує.
• Я зрозуміла вашу думку. Як Ви вважаєте, чи здатен письменник тверезо оцінити власний твір? Якщо так, то за яких обставин?
• Тверезо? Ну не знаю. Адже це як моя дитина. Ти написала і ти відчуваєш якусь спорідненість з цим твором, і ти не можеш його реально оцінити, реально розкритикувати, оскільки це як материнська любов. Як мати до дитини ставиться – вона не може дитину критикувати, або бачить в ній ідеальну дитину. Так і письменник до свого твору ставиться так само. У тому оцінити тверезо він не може.
• Як думаєте, що дала вам перемога у цьому конкурсі?
• Поштовх до написання другої частини. А також розвиток у письменництві, оскільки я дуже хочу стати письменником справжнім. Ну, як справжнім. Мати статус письменника, а не просто писати для себе, коли ніхто цього читати не буде, оскільки я не відома. Це дало мені поштовх до розвитку. А також я стала відомою у своєму крузі, в суспільстві…можливо, ще не знаю. Ще не відчула цю хвилю. Тож це дало поштовх до того, аби таки продовжувати писати. І до мене звернулося видавництво, яке хоче зі мною співпрацювати. І це дуже цікаво.
• Чи є у вас вже плани на ваше письменницьке майбутнє, окрім другої частини «Стібіо»?
• Авжеж. Я дуже хочу продовжити писати і видавати свої книги, оскільки я маю мрію стати письменником.
• На чому плануєте зосередити свою увагу найближчим часом?
• У мене є деякі задуми, які я хочу реалізувати. І, мабуть, влітку я почну їх реалізовувати. Оскільки в мене зараз іде підготовка до ЗНО, я не маю змоги писати, але дуже хочу. У мене ціла купа поміток у моєму Щоденнику Письменника, і я дуже хочу втілити їх в життя.
• Нехай все вийде. Чи хотіли б ви щось порадити наступним, так би мовити, поколінням учасників конкурсу?
• Звичайно. Я дуже часто чула ці слова, і лише зараз, мабуть, зрозуміла їх ціну: «Пишіть». Просто пишіть і давайте читати іншим людям. Якщо ви будете чути критику, не ображайтесь на неї. Просто пишіть і виправляйте свої помилки, про які вам будуть казати. Просто пишіть.
• Існує така думка, що кожен з нас бачить цей світ, виходячи з того, ким він є. У зв’язку з цим, хотіла б спитати, як письменниця, яким світ бачите ви?
• До речі, я нещодавно роздумувала над створенням світу і написала публіцистичну рефлексію. Вона називається «Ментальна шахівниця або Гра у шахи». Саме там я описала свої роздуми щодо всесвіту і того, яким я його бачу. Там є образи війни, політики, миру, надії, мрії, ідей, і ці образи – наче живі люди. І там я роздумую над створенням світу, над центром життя і так далі. Що є для мене всесвіт? Можливо, моя письменницька діяльність, тому що я живу цим і хочу продовжувати ділитися з людством своїми думками та досвідом.
• На завершення я пропоную Вам коротенький бліц. Ручка і блокнот чи комп’ютер, що ви обираєте?
• Якщо виходити зі швидкості – комп’ютер, а якщо з якості – блокнот і ручка.
• Якби письменник був твариною, то якою?
• Лев. Тому що він наче король суспільства, він дає поштовх ідеям – а потім їх втілюють у життя. І дає наснагу жити людям. Тим, звичайно, хто читає книжки.
• Три ваші улюблені автори?
• Джоан Роулінг, Василь Стус й Анатолій Шкарін, мені дуже сподобався його роман «Ебола: шалений квест».
• Опишіть письменництво одним словом?
• Всесвіт.
• Паперова чи електронна книга?
• Паперова.
• Найкраще місце для письменницької роботи?
• Будь-де. Аби лише були блокнот, ручка та ідеї.
• Важливіше те, ЯК написаний твір, чи ПРО ЩО він написаний?
• Гарне питання. Як він написаний, також грає роль, але важливіше про що. Тому що те, чим ти ділишся зі світом, грає більше ролі, ніж те, як ти це напишеш. Будь то у формі вірша, чи то роман або поема, чи щось інше. Про що ти пишеш – це найголовніше.
• Ваше життєве кредо?
• Я до речі писала про це есе. І моє життєве кредо: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе». У своєму есе я розповідаю про те, що все одно принцип бумерангу спрацьовує відмінно. І якщо ти робиш добро – воно тобі повернеться. Якщо зло – то повернеться зло, і, можливо, навіть у більшій мірі.
• Дякую Вам, пані Валентино, за цю цікаву розмову. Хочеться побажати Вам натхнення у подальшій творчій діяльності. До побачення!
• Дякую і Вам.