У вересні 2010 року вийде новий роман української письменниці Люко Дашвар, яка, за даними ЗМІ, є письменницею, твори якої видаються в Україні найбільшими тиражами.

Четвертий роман Дашвар називається "Мати все". Всі події, описані в книзі, відбуваються в київській квартирі на Подолі, яка, за словами автора, "увібрала в себе і жахи, і неприємності, і радості".

Як розповіла Корреспондент.net Люко Дашвар, історія нової книги прийшла до неї багато років тому, коли вона на одеському пляжі "випадково опинилася поруч з дивною компанією: ситою колоритною одеситкою, її зануреним у власний світ сином років 20 і сільською дівчинкою-підлітком".

"Та, остання, між ними була чужою, зайвою. Вона й сама це відчувала, сиділа каменем, не сміла очі підняти, і я б уже пірнула в море замість того, щоб спостерігати за трійкою, але раптом колоритна одеська мама сказала дівчинці слова, які прибили мене до одного місця, змусили завмерти, вразити і ... не забути. Вже ніколи не забути", - розповіла письменниця.

Вона розповіла, що спочатку дивне спостереження вилилося в невелику розповідь. Потім у сценарій. І кожен раз історія доповнювалася новими сюжетними поворотами, "тому що життя підкидало все нові й нові факти, які доповнювали її логічний розвиток".

"Через півжиття я вирішила раз і назавжди покінчити з історією, яка мучила мене всі ці роки. І написала "Мати все". Щоб поставити в ній свою крапку. Звичайно, вона формальна і символічна, тому що будь-яка історія закінчується тільки тоді, коли всі її герої помирають. Або перестають бути ... героями ", - додала Дашвар.

Люко Дашвар (справжнє ім'я - Ірина Чернова) - автор таких романів, як "Село не люди", "Молоко з кров'ю", "Рай. Центр".

У 2007 році книга "Село не люди" отримала ІІ премію всеукраїнського літературного конкурсу Коронація слова. Другий роман, "Молоко з кров'ю", у 2008 також переміг у цьому конкурсі. Крім того, цей роман був названий кращою українською книгою за версією Бі-Бі-Сі. А третій, "Рай. Центр", виданий в 2009 році, отримав диплом "Вибір видавців".

Люко Дашвар є письменницею, книги якої найбільше читають в Україні - тираж її книг склав 110 000 примірників за три роки. На другому місці - Любко Дереш.

Нагадаємо також, що наприкінці цього літа будуть опубліковані книжки переможців всеукраїнського літературного конкурсу Коронація слова-2010 - романи Володимира Лиса "Століття Якова" і Дари Корній "Гонихмарник".

Оригінал статті читайте на сайті журналу Кореспондент

Українські митці об’єдналися у рух «Митці проти цензури» і провели акцію читання поезії в наручниках

«Мистецький дворик» - київський двір за готелем «Дніпро» і книгарнею «Наукова думка». У цьому місці громадська організація «Мистецька платформа» зазвичай проводить свої акції проти незаконної забудови в столиці. А 20 липня подвір'я стало місцем збору митців, котрі об'єдналися проти цензури.

У дворі змонтували декорацію у вигляді сходів, над якими до залізної балки прикували ланцюгом із замком старий телевізор. Гостей мистецько-протестного вечора зустрічали на вході до дворика музикою гурту «Топоркестра».

Вано Крюгер, Сергій Пантюк, брат Капранов та Андрій Кокотюха підграють музикантам «Топоркестра»

Після сьомої години ведучий вечора - регіональний менеджер «Останньої барикади» В'ячеслав Пономарьов - відкрив акцію:

Журналіст, прозаїк і драматург з Луцька Володимир Лис народився 1950 року в селі Згорани на Волині, працює в редакції газети, яка також називається «Волинь». Видав вісім книг, серед яких – шість романів («Айстри на зрубі», «Продавець долі», «І прибуде суддя», «Романа», «Маска», «Камінь посеред саду»), має перемоги в конкурсах і літературні премії. Знаний і як драматург: п’ять п’єс поставлено в різних театрах України. Минулого року став переможцем Першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс (за п’єсу «Полювання на брата»). Довгий час був поза письменницькими організаціями. Але, як каже сам, «до АУП мене рекомендував Тарас Федюк, який тоді був її президентом, а до НСПУ вступив 2004 року – на знак протесту проти того, що тодішній режим виробляв зі Спілкою».

– Володимире Савовичу, цього року Ви отримали Гран-прі конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра». Як почуваєтеся після перемоги, які маєте творчі плани?

– Різні у мене почуття, оскільки я брав участь у трьох попередніх конкурсах – першому, другому і четвертому, – а це був восьмий конкурс Для мене було несподіваним те, що я отримав Гран-прі. Нині чомусь намітилося дивне намагання принизити цей конкурс. Та я опинився в компанії, як то кажуть, дуже цікавих людей, які вже ставали лауреатами й переможцями конкурсу. Це Василь Шкляр, Марія Матіос, Марина Гримич, Олександр Вільчинський, Олексій Шевченко… Тому було дивно читати в «Літературній Україні», що цей конкурс – «фанерникон» і так далі.

Володимир Лис – майстер виточеного слова. Він уважний до всього, зокрема до мови: дрібними мазками виписуючи образи, сюжети, уважно веде нас крізь лабіринт історії. До літератури він теж прискіпливо уважний. Про українську літературу, її сучасне та майбутнє Володимир Лис розмовляв з кореспондентом “ВЗ”.

– Літературу ви називаєте справою свого життя. Як формувалися як письменник?

– Як і більшість прозаїків, я колись писав вірші, навіть друкувався. Потім захопився драматургією - написав понад десяток п’єс і відчув, що на 50-60 сторінках драматургічного тексту мені тісно: тягне до опису почуттів героїв, до прози. Почав з повістей, потім перейшов на романи. Видавши дві книжки, як я кажу, “за тамтих совєтів”, десять років не друкувався, просто писав, чекаючи, що колись зміниться видавнича ситуація. Послав на “Коронацію слова” роман “Романа”, і з нього почав видавати написане. Чому я брав участь у “Коронації слова”, яку деякі “письмаки” лають? Тому, що там твори оцінюються під псевдонімами, дивляться лише текст. Переконався у цьому цього року, ставши членом журі.

Нещодавно вийшла друком доволі незвична для сучасної української літератури книжка: відома поетка, прозаїк і дослідниця народних звичаїв Марія Влад випустила твір під назвою «Святий Йосиф Обручник», у центрі якого — життя однієї з, на перший погляд, не найпомітніших дійових осіб Біблії — чоловіка Діви Марії, Святого Йосифа. Це й стало приводом для розмови про специфіку поєднання літератури та релігії...

— Пані Маріє, що надихнуло досі цілком світську письменницю на написання духовної книжки?

— Гадаю, все починалося ще з дитинства. Попри всю комуно-атеїстичну пропаганду, я досі пам’ятаю, яке сильне враження справляли на мене казання священика в нашому карпатському селі. А ще в дитинстві я кожного вечора просила, щоб мама перед сном розповідала якісь цікаві історії зі Святого Письма — вона, звісно, переповідала їх дуже своєрідно, і це робило їх ще цікавішими. І вже в дорослому житті мені траплялося все більше таких «сигналів». Та й вік дається взнаки — душа вже «наїлася» різних неповноцінних і шкідливих «харчів», захотілося справжнього. А вирішальним, напевно, став момент, коли один знайомий священик дав мені книжку, в якій було написано: «Святий Йосиф першим тримав на руках Бога». Ця фраза мене вразила, я раніше про це не думала — та й загалом Святий Йосиф був, очевидно, настільки скромний у житті, що і тепер про нього згадують нечасто, він ніби в тіні наших уявлень про Святу родину. Тож мені захотілося написати про нього літературний твір...

Два роки тому, коли на вже традиційній для киян сьомій «Країні Мрій»  уперше з’явилася літературна частина, раптом, незважаючи на сліпуче літнє сонце, пішов дощ. Кажуть, саме такий, «сліпий», дощ – на щастя. Сказати б, на щастя для шанувальників літератури й самих літераторів: адже попри всілякі примхи погоди, літературна «Країна Мрій» цього року відбулася вже втретє, потішивши відвідувачів абсолютно новими цікавинками – для душі і, як то кажуть, для шлунку.

Коли в Сергія Пантюка спитали, звідки взявся «Сліва-фест», він розповів, що на своє тридцятиліття просто вирішив зібрати всіх друзів та колег по творчості і «потусуватися». Так і з’явився фестиваль – спочатку в Чернівцях, а декілька років тому захід переїхав до Києва, змінивши назву на «Під знаком Водолія». 11-12 лютого Всеукраїнський фестиваль поезії та авторської пісні – для своїх «Сліва-фест» – відбувся учотирнадцяте, зібравши поетів, письменників, бардів, словом, друзів Пантюка з усіх куточків України.

Фестиваль, який проходив у приміщенні Спілки письменників, відкрився символічним розпиванням «ворожої крові» – ну дійсно, треба ж промочити горло перед дводенним поетично-пісенним марафоном! Отже, з відра «ворожої крові» причащався перед виступом кожен, хто виходив на сцену.

Один із улюбленців публіки - Євген Манженко-Сталкер

Акцент фестивалю традиційно був зроблений на поезії. Читали свої вірші Володимир Цибулько, Анатолій Дністровий, Іван Андрусяк, Каріна Тумаєва, Тарас Малкович, Арсеній Капеліст та багато-багато інших молодих і не дуже, відомих та не зовсім, поетів. Паузи між поетичними виступами заповнювали майстри співаного слова, тобто барди (серед яких найбільший фурор – принаймні першого дня – спричинив кіровоградський гість Євген Манженко-Сталкер), а драйву дійству додавали спеціально запрошені гурти – «Вперше чую», «Артіш», «Рутенія», «Телері» та інші.

Родзинкою цьогорічного фестивалю, безумовно, став «сліва-слем» – поетичне змагання між «молодняком» та «мастодонтами» сучукрліту. Захід такого штибу відбувався на фестивалі, та, певно, й за всю історію українського слем-руху, вперше. Брати Капранови, Роман Скиба, Олена Степаненко, Іван Андрусяк, Борис Гуменюк, Андрій Коваленко і Сергій Пантюк змагалися в майстерності читати вірші з Павлом Коробчуком, Сергієм Прилуцьким, Артемом Полежакою та іншими.

Слідкував за дотриманням регламенту поет Вано Крюгер, він же оголосив команду-тріумфатора: в напруженому бою перемогла команда «молодих» на чолі з Полежакою, виступ якого зірвав бурхливі овації.

Не обійшовся фест без «офіційної частини» – тобто вручення відзнак «молодим і перспективним». Відбирались автори за принципом «найпопулярніші та найбільш коментовані» на сайті «Інша література». Дипломи отримали Арсеній Капеліст, Євгенія Чугуй, Сашко Гриб, літературна формація та «Чотиричленний робітничо-селянський літературно-екстремістський Союз творчої молоді «Плита» ім. Зої Космодем’янської та Валі Котика».

Сергій Пантюк та Іван Андрусяк

Сповнені нових вражень та позитивних емоцій, учасники фестивалю розходились не раніше десятої вечора, обіцяючи одне одному обов’язково зустрітися на наступному – майже ювілейному! – «Сліва-фесті».

Корона із справжнього золота і премія у 20 тисяч гривень – ось винагорода за кращий кіносценарій на конкурсі «Коронація слова». Цьогоріч вона дісталася чернівецькій журналістці Юлії Боднарюк. Із перемогою її привітав легендарний польський режисер Кшиштоф Зануссі.

- Як до мене підійшов сам Кшиштоф Зануссі, була просто шокована, - каже Юлія. – Адже я є великою кіноманкою і уявити не могла, що така зустріч може коли-небудь статися. На радощах міцно обійняла його, та й режисер не розгубився – наш чоловік. Стільки емоцій! Коли з мене впала корона, він хвацько зловив її у повітрі і повернув на місце.

Про нагороду у номінації "Гранд Коронація. Кіносценарії" Юлія Боднарюк дізналася уже на сцені:

- Чесно кажучи, звістка про перемогу стала для мене несподіванкою. Ще минулого літа мені зателефонували із Києва і розповіли, що переможці минулих років мають право подати ще один конкурсний твір на ювілейну, десяту «Коронацію слова». На той час особливих ідей не було, однак потім вирішила написати про те, що зараз найбільше турбує – про школу і пологовий будинок (у мене троє дітей). Так і народився кіносценарій «Атестація». Надіслала його на «Коронацію» і забула. Аж тут дзвінок: «Запрошуємо на церемонію нагородження». І сказали про це так, ніби я мала бути там просто гостем. Потім у спільній бесіді організатори дуже тішилися, що зберегли інтригу до кінця.

Однозначним трендом, здається, стане історичний роман. Недаремно першу премію серед романів отримав текст "Із сьомого дна" про останні дні життя Богдана Хмельницького - його авторка Ярослава Бакалець зізналася, що надихнулася романом Ліни Костенко "Берестечко".

У четвер, 10 червня, вкотре роздали нагороди Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова". У конкурсі взяли участь рукописи романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики з усієї України.

Уже 10 років поспіль конкурс дає літераторам грошей. Гроші, до речі, непогані: 20 тисяч гривень за найкращий роман, 15 тисяч за кіносценарій, 10 тисяч за п'єсу і 8 тисяч за лірику.

Крім того, цього року 150 лауреатам конкурсів попередніх років дали другий шанс щось виграти - серед них влаштували окремий конкурс "Гранд коронація" в номінаціях "Роман" (30 тисяч гривень), "Кіносценарій" (20 тисяч) і "П'єси" (обіцянка поставити п'єсу на котрійсь із київських театральних сцен).

КИЇВ, 3  червня. /Віктор Чухліб - УКРІНФОРМ/. Один з найвідоміших в Україні літературних конкурсів "Коронація  слова" у ці дні відзначає свій ювілей - 10 років від дня заснування.

Наступного четверга, 10 червня, будуть названі переможці і лауреати цього престижного літературного змагання, в якому може взяти участь будь-яка людина, наділена літературним хистом. Про це на сьогоднішнішній прес-конференції, що відбулась в УКРІНФОРМі, розповів засновник конкурсу, віце-президент компанії "Kraft Foods" (торговельна марка "Корона") Юрій Логуш, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.

За словами Юрія Логуша, метою конкурсу "Коронація слова" є підтримка молодих паростків української літератури. Конкурс складається з чотирьох номінацій - романи, кіносценарії, п'єси та поезія, які сприяють відкриттю нових імен в українській літературі, наповнюючи книжковий ринок конкурентоспроможними вітчизняними творами, а театр і кіно - якісними виставами та фільмами, зазначив меценат. Преміальний фонд конкурсу становить 120 тисяч гривень. "Конкурс здобув статус всеукраїнського. Він створює нову хвилю української літератури - яскраву, різножанрову, яка є дзеркалом для сьогодення і скарбом для майбутніх поколінь", - наголосив Юрій  Логуш.

Голова правління міжнародного благодійного фонду "Мистецька скабниця", головний ідеолог конкурсу "Коронація слова" Тетяна Логуш підкреслила, що за десять років існування нагородами конкурсу було відзначено понад 150 письменників, їхні імена стали відомими далеко за межами України. Серед них -  Ірен Роздобудько, Василь Шкляр, Павло Вольвач, Лариса Денисенко, Андрій Кокотюха, Марія Матіос, Володимир Лис, Ганна Багряна, Михайло Бриних, Наталка та Олександр Шевченки та багато інших. "Родзинкою" нинішнього ювілейного конкурсу, повідомила Тетяна Логуш, стане вручення Гран-прі конкурсу у вигляді золотої корони-вінця за кращий твір, незалежно від номінації, переможцеві серед переможців попередніх дев'яти конкурсів. "У нашої літератури є величезний потенціал, є люди, які пишуть, є люди, які читають. Це справді надихає нас як організаторів на нові здобутки", - наголосила вона.

Народний артист України, композитор-пісняр Анатолій Матвійчук, який очолював журі в номінації "Пісенна лірика про кохання" зазначив, що Україна заслуговує на те, щоб про її літературу знали в усьому світі. Твори, які надійшли на конкурс, зауважив він, уособлюють дух часу, відданість пісенним традиціям українського народу, для якого пісня є  своєрідною поетичною душею. З часом вони стануть пісенними шлягерами, зазначив композитор. "Це унікальне явище, коли транснаціональна компанія, якою є "Kraft Foods", підримувала б національного виробника", - наголосив А.Матвійчук.

На прес-конференції були представлені статуетки для нагородження переможців конкурсу у названих номінаціях. Крім того, переможці та лауреати отримають матеріальну винагороду в розмірі від 8 до 20 тисяч гривень залежно від номінації.

Оригінал статті читайте на сайті Укрінформ

Читайте анонс ювілейної церемонії нагородження лауреатів та дипломантів "Коронація слова" в журналі "Український тиждень".

16 травня у Дніпропетровську відбудеться прем’єра за виставою Олександра Гавроша.

У 2007 році закарпатський письменник Олександр Гаврош дебютував як драматург і відразу став переможцем конкурсу «Коронація слова». Його п’єса «Ромео і Жасмин» посіла друге місце. Драма про людей і тварин сподобалася літераторам. За три роки її надрукували в репертуарному збірнику «Коронації слова», в журналах "Дніпро" та «Київська Русь».

У березні 2010 року її поставив Київський народний студентський театр «Вавилон» при Національному педагогічному університеті імені Драгоманова.

А в неділю, 16 травня, о 18.00 відбудеться прем’єра «Ромео і Жасмин» на сцені Дніпропетровського академічного українського театру імені Шевченка. Головний режисер театру Анатолій Концедайло, який ставить спектакль, називає п’єсу «трансцедентною та амбівалентною, в якій начебто у простій формі говориться про складні речі».

Драмою Олександра Гавроша також зацікавилися в театрах юного глядача у Львові та Одесі. В Закарпатському ляльковому театрі триває робота над іншою його п’єсою «Цирк Івана Сили».

З нагоди дніпропетровської прем’єри завтра, 12 травня,  о 15.30 у Києві у приміщенні «Укрінформу» (вул.Богдана Хмельницького, 8/16) відбудеться прес-конференція, яку організовує «Коронація слова». Йтиметься також про інші нові здобутки цього всеукраїнського конкурсу.

А у вівторок, 18 травня, виставу «Ромео і Жасмин» також можна буде побачити в столичному Національному музеї літератури в постановці народного студентського театру «Вавилон». Орієнтовний час показу – 15.00

Оригінал публікації знаходиться на сайті "Мукачево.нет"

В цьому подкасті Денис – журналіст Молодого Радіо та Максим Кідрук – мандрівник та письменник пробують розібратися в причинах бідності в України, Бразилії, Мексиці та Китаї. Вони пригадують давньоіндійські мудрості та філософствують про «Бідну Азію». Вони шукають відповідь на питання чому рок групи Швейцарії та Фінляндії окупують перші місця в Європейських чартах. Максим відповідає на питання чи може він творити голодним та розказує про своє татуювання на правій руці. Все це та багато чого іншого в нашому подкасті…

Денис: 0 – 0.28 Сьогодні ми записуємо програму про бідність. Маємо у студії гостя студії – гостя молодого радіо. Це Максим Кідрук – письменник, мандрівник… і зараз він представиться сам, якщо ви ще не знаєте Максима та його книгу «Мексиканські хроніки»

Максим: 0.28 – 1.17 Привіт усім. Мене звати Максим Кідрук. Я мабуть, нове ім’я в літературі. Минулого року я виграв другу премію на конкурсі «Коронація слова» зі своїм першим дебютним романом «Мексиканські хронічки». Цей роман був написаний на основі реальної подорожі, яка здійснилася влітку минулого року. Тоді я рвонув на інший континент за 20 000 км від рідної домівки і пішки, автобусом або автостопом пройшов Мексиканські сполучені штати із Заходу на Схід від Тихого аж до Атлантичного океану. І таким чином назбирав достатньо матеріалу, щоб викласти у мандрівній книзі про Мексику.

Літературний фестиваль «Коронація слова» продовжує мандрувати країною. У ці передноворічні дні письменники Роман Жахів, Маріанна Малина (дипломант 2008 та 2009 років) та Сергій Пантюк (отримав диплом «Вибір видавців» цього року) завітали до Коломиї в рамках турне за маршрутом «Чернівці-Коломия-Івано-Франківськ». В нашому місті вечір було зорганізовано за сприяння Тараса Григорчука, редактора газети «Коломийська правда», журналістки обласного радіо Ольги Котюк та Михайла Арсака, директора музею історії міста Коломиї.

У приміщенні музею зібралися творчі люди краю, журналісти та просто небайдужі до мистецтва городяни, щоб поспілкуватися з українськими письменниками нового часу. Сергій Пантюк, керівник проекту «Інша література», у своєму виступі наголосив на тому, що сучасна українська література ступила на складний шлях підйому. Попри всі негаразди, українці дедалі більше читають. Чи не від того, що книжкою хочуть відгородити себе від неприємної реальності, яка холодними вечорами прокрадається у наші домівки?

Духовний твір «Святий Йосиф Обручник», написаний греко-католичкою п. Марією Влад відзначили на конкурсі «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців». Це перший греко-католицький твір за всю дев’ятилітню історію конкурсу, який так високо оцінили. Як зазначає авторка, під час написання твору вона дуже хвилювалася, оскільки використовувала візіонеріську літературу, з якою слід буди дуже обережним. «Сумно мені зараз, бо я коли я сім років писала, я була в неймовірному оточені: із страхом Божим, із ласкою Божою; то радісна, то зажурена, бо журилася яке я маю право про це писати. Я постійно була з Матір’ю Божою, з Святим Йосифом, з Ісусом Христом, маленьким, потім більшим, а коли це все закінчилося, я стала сиротиною. Вони і досі в мене є, але вже не живу в тому оточені, це для мене дуже важко, як письменника. Високу нагороду номінантці вручив настоятель Студійського Уставу у Києві о. Олександр Приліп. «Святий Йосиф Обручник – це приклад для наслідування. Саме він зміг чинити волю Божу і стати Обручником Пресвятої Родини. Дуже дякую п. Маріє, за цей високо духовний твір» – зазначив він.

Оригінал статті читайте на сайті газети Собор

18 липня 2009 р. в Центральній бібліотеці імені М. Кропивницького м. Миколаєва, а також у книгарні «ЕМПІК» відбулась творча зустріч із відомою українською письменницею, володарем першої премії Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п'єс «Коронація слова — 2009» за роман «Замок Гербуртів» («Тамдевін») Галиною ВДОВИЧЕНКО.

Про сучасну українську літературу і прозу зокрема сказано й написано досить багато: від консервативних звинувачень, що вона не може називатись справжньою літературою, до цілковитих захоплень новітніми віяннями. «Зараз літературою займаються всі, кому не лінь», – почула я одного разу. Справді, доля істини в цьому є. І не в тім тут річ, що в нашу літературу нарешті може прийти кожен, хто вміє писати і має власний погляд на речі, а в тому, що серед таких «нелінивих» іноді важко розгледіти справжні таланти. Саме так сталося б із новою, але вже доволі відомою українською письменницею Галиною Вдовиченко, якби не її наполегливість і віра в те, що випадковостей у житті не буває…