Цього року в журі конкурсу “Ґранд Коронація. П’єси” увійшли відомі актори: Заслужений артист України, ведучий актор «Молодого театру» Олексій Вертинський та  Заслужена артистка України, актриса Наталя Сумська. Їм, можливо, колись доведеться грати в п’єсах-переможцях, тому цілком зрозумілий їх строго критичний та дещо специфічний погляд на тексти конкурсантів.

“Мені було цікаво лише те, чим власне зараз займаються сучасні драматурги. Але я трошки розчарований, - висловив своє невдоволення Олексій Вертинський. - Здебільшого здавалось, що тут пишуть твори сучасники Кагановича. Мені здалося, там дуже мало свіжого. Все віджите, перероблене. Я нічого не захопив”. Цікаво, що мав на увазі пан Вертинський, коли казав про сучасників Кагановича (сподіваємось, тут йдеться про Лазара)? Чому для нього так важлива саме ця персона? Що означає для сучасного актора “свіжа п’єса”? На кого слід рівнятися драматургам? Або, хоча б у якому напрямку торувати шлях? Чого уникати?

Наталя Сумська у свою чергу була вкрай обурена наявністю у п’єсах елементів сучасної мови: “Не сподобалось і не сприймаю сленг, який присутній всюди. Не розумію і не виправдовую для себе. Я намагаюсь це зрозуміти. Чи це місток прокладають? Хіба для сучасності вкрай необхідно означити сучасність як сленгову?” А от як саме вона бачить цю сучасність? Якими засобами треба її втілювати? На жаль, на всі ці питання ми відповіді не отримали.

Однак Олексій Вертинський помітив у цьогорічному конкурсі і цікаві твори: “Я би з задоволенням виділив для себе «Кар’єру» (її автор Валентин Тарасов саме отримав за цей твір “Ґранд Коронацію” - “КС”) - тільки тому, що вона мені стилістично нагадала п’єси Миколи Куліша. В ній багато конфлікту, дотепна, іронічна мова, є що грати, симпатичні ситуації із Гамлетом, лабіринтом. Це такий собі Григорій Горін”. Цікаво було б дізнатися, що саме спільного є у Миколи Куліша та Валентина Тарасова і до чого тут Григорій Горін — погодьтеся, що автори це радикально протилежні. Шкода, що пан Олексій не розповів про це. Але все ж таки ми дізналися від нього про особливе суто акторське ставлення до текстів: “Я сприймаю драматургію як матеріал для роздумів, але вона не може мене зацікавити. Це кусок не моєї професії. Режисер має подивитись драматургію, зрозуміти, що у цій ситуації зацікавило”. Досить-таки дивно, що Олексія Вертинського не цікавить драматургія, і він не вважає її своєю професією, та, попри все, можна бути певним — п’єси-переможці дуже сподобаються акторам, які їх колись гратимуть.

Досить схожий тут підхід і в Наталі Сумської, яка шукає в текстах п’єс ролі для молодих актрис та акторів: “Люди відгукнулися на війну, - сказала пані Наталя, зауваживши на конкурсі багату кількість творів військової тематики. - Можливо, це пов’язано з датою. Якась зовсім інша сторона війни – втаємничина. Нею цікавляться останні 5 років, коли пішли фільми на цю тему. Знову ж таки є ролі для молодих актрис і молодих акторів, є епічність”.

Звичайно, що у акторів погляди на п'єси відрізняються від режисерських, ми ж зі свого боку хочемо порадити молодим авторам, твори яких не увійшли до переліку “коронованих”, не впадати у відчай, а писати ще, вдосконалювати свою майстерність — колись обов’язково пощастить і вам!

Фото УНІАН