Pages Menu
Міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей
Categories Menu

Опубліковано on Июл 16, 2014 in Рецензії | Немає коментарів

«Людвисар» Богдана Коломийчука у контексті української химерної прози

«Людвисар» Богдана Коломийчука у контексті української химерної прози

Химерна проза в сучасному українському літературному процесі розглядається як явище, котре вже відбулося. Після виходу у 1958 році роману з народних усті О.Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця», який, власне, і увів назву «химерний роман» в оббіг українського літературознавства, минуло вже понад півстоліття. Усталена парадигма української химерної прози, здається, завмерла на творах Володимира Яворівського «Оглянься з осені» (1979) і Євгена Гуцала «Позичений чоловік» (1982). Загалом, слід зазначити, що такий прозовий дискурс, позначений рисами магічного реалізму, не мав значного поширення в українській літературі ІІ половини ХХ століття. Виглядало, що цей мистецький феномен уже відбувся, і як такий досить непогано описаний і досліджений в українському літературознавстві. Проте сучасна художня проза, перейнята постмодерністською чуттєвістю, іноді дивує переплетенням різноманітних стилістичних рис. Таким непростим у жанрово-стильовому вимірі є роман Богдана Коломійчука «Людвисар. Ігри вельмож», який отримав Гран-прі Міжнародного літературного конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» (2013). Зокрема, серед провідних домінант цього твору можемо відзначити тяжіння до химерної прози (українського варіанту магічного або міфологічного реалізму), елементи авантюрно-пригодницького,...

Далі

Опубліковано on Июл 16, 2014 in Рецензії | Немає коментарів

«Людвисар» Богдана Коломійчука у контексті української химерної прози

«Людвисар» Богдана Коломійчука у контексті української химерної прози

Химерна проза в сучасному українському літературному процесі розглядається як явище, котре вже відбулося. Після виходу у 1958 році роману з народних усті О.Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця», який, власне, і увів назву «химерний роман» в оббіг українського літературознавства, минуло вже понад півстоліття. Усталена парадигма української химерної прози, здається, завмерла на творах Володимира Яворівського «Оглянься з осені» (1979) і Євгена Гуцала «Позичений чоловік» (1982). Загалом, слід зазначити, що такий прозовий дискурс, позначений рисами магічного реалізму, не мав значного поширення в українській літературі ІІ половини ХХ століття. Виглядало, що цей мистецький феномен уже відбувся, і як такий досить непогано описаний і досліджений в українському літературознавстві. Проте сучасна художня проза, перейнята постмодерністською чуттєвістю, іноді дивує переплетенням різноманітних стилістичних рис. Таким непростим у жанрово-стильовому вимірі є роман Богдана Коломійчука «Людвисар. Ігри вельмож», який отримав Гран-прі Міжнародного літературного конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» (2013). Зокрема, серед провідних домінант цього твору можемо відзначити тяжіння до химерної прози (українського варіанту магічного або міфологічного реалізму), елементи...

Далі

Опубліковано on Окт 21, 2013 in НОВИНИ, Рецензії | Немає коментарів

Клеймо «КУРВА»

Клеймо «КУРВА»

Ти читатимеш цей роман на одному подиху Ірена Карпа Тобі плюватимуть вслід і обмовлятимуть. Твої ребра прохромлюватимуть шпичаками ненависті й чорних заздрощів. На тебе поставлять у храмі свічку й під дверима насиплють мертвої землі. Бо ти — КУРВА. Бо ти по-курвівськи запхалася в сімейний організм і стала неприємною відрижкою. У тебе немає свого, тому й шматуєш в агонії чуже. Японський письменник Акутагава Рюноске твором «У гущавині» намагався сказати нам, що правд стільки, скільки учасників події. Що кожен по-своєму має рацію, що правда в кожного своя. І це все правильно і дуже красиво. Якщо тільки справа не стосується кохання. Тут уже не існує суб’єктивно-об’єктивних підходів. Тут украдений чоловік — а це вже очевидний факт. Христина Лукащук«КУРВОЮ»«народила» не просто бульварний роман, це роман для жінки. Це не тільки еротика, це глибока психологія. Там де щаслива читачка вбачає пікантність, нещасна — гірку мить односекундногощастя. Мова твору — красива й проста водночас, наступна сторінка наздоганяє попередню, схематичні рисунки ніби запрошують до Мартиної ванної кімнати, де ти стаєш безсоромним (невидимим) спостерігачем. «Звичайнісінька хвойда? Фатальна...

Далі

Опубліковано on Окт 21, 2013 in НОВИНИ, Рецензії | Немає коментарів

Як Президент із Лісунею зустрівся

Як, ви ще не чули? «Президент повернувся до свого кабінету й видав указ: «У всіх лісах, на річках і озерах смітити заборонено! А хто не послухає — того суворо карати!» Звідки така інформація, запитаєте ви, чому преса й ТБ про це ані слова? А от Ярик і Машулька, Ромчик і Тьомчик, Женьчик і Валерчик стверджують, що це святісінька правда. І їхня «літературна мама» Лариса Ніцой (авторка «Страшного Страховиська») теж божиться, що так і було. Що ж, причин сумніватися у нас немає, тому просто підглянемо, що ж там за оказія така сталася насправді з дітьми й Президентом. Компанія малих слухнянчиків зі своїми батьками відпочивала на річковому узбережжі. Пляж був закиданий сміттям, тому діти швидко дали лад території, де відпочивали. Але дитяча допитливість чи цікавий випадок завели загін юних розвідників у гущавину лісу, звідки почулося нелюдське ревище. Малеча злякалася, але просто втекти було не за їхніми правилами. Дітлахи пробралися далі й уздріли великого й мохнатого лісовика, обвішаного бляшанками-шкарабанками, пакетами та іншим непотребом. Бідолаха ридав на повні груди від жахливої безвиході, в...

Далі

Опубліковано on Окт 17, 2013 in НОВИНИ, Рецензії | Немає коментарів

«Ігри розуму» від Лисиці, або Епітафію треба заслужити

«Ігри розуму» від Лисиці, або Епітафію треба заслужити

Собори душ своїх бережіть, друзі О.Гончар Від манвантари (стан усезагальної активності у східній традиції) до пралайї (стан спокою) – одне життя. Від пралайї до манвантари – одна прижиттєва кенотафія. Від життя до смерті – один кросворд. Умова одна – літери вписуємо кров’ю, людська помста інших чорнил не має. Хоча… ПО ГОРИЗОНТАЛІ «Незнайомець поволі підійшов до скриньки. Інший Незнайомець сьогодні збирався прожити ще один день. Інший  Незнайомець вийшов з палацу в Кончі-Заспі. Інший Незнайомець знав, що наказ виконають саме так». Наша гра мусить відбутися. Так мусить бути. Тому що не може бути по-іншому. По-іншому вже було.» І гра почалася, графа за графою випадокрозкреслив усі комірки «кросворду смерті». Місце там знайшлося не тільки для президента «Ніки-Компані», а й для його тестя, коханки та найближчих соратників у «справах темних». Вісім красивих ходів – і надпотужна конструкція подавиться своїми ж уламками. «Сердечник» Никонов (людина бездоганної репутації, на перший погляд) зірвав особливий джек-пот долі – можливість відвідати всі атракціони «земного Чистилища». Вісім кіл «НеДантівського пекла», сім увертюр до головної персони, на кону – життя,...

Далі

Опубліковано on Окт 4, 2013 in Рецензії | Немає коментарів

Паралельний Київ

Все начебто просто: родинна криза, любовні історії на стороні, спроби примиритися, розходження та пошуки іншого комфорту. Все просто до банального. Хто ж про це не писав? Про втечі від нелюбові та жіночу самотність на тлі чоловічої тиранії. От тільки Белімова не оплакує бідну жіночу долю, не змальовує жертвою ні його, ні її, не виправдовує ні його, ні її, не вирішує, хто винен. Авторка знаходиться немов за склом, спостерігаючи за чужими родинними баталіями. Це твір-переплетення двох монологів – її та його, твір-невдоволення, в якому за остаточною крапкою тягнеться ще багато трикрапок. Це роман-несподіванка, роман,  від якого не знаєш, чого чекати, а коли здається, що вгадав, як воно буде далі, авторка робить несподівано-витончений, неочікуваний пасаж, і все починається знову. «Вона пішла, але багато з її речей, на які він весь час натикався, ніби симулювали її присутність. Вона пішла… Чи не цього він хотів? Не цього прагнув, коли викидав її до ліфта в самій сорочці…» Саме так розпочинається цей роман, і читач чекає логічного сльозливого продовження про те, як бідна і нещасна...

Далі
Страница 1 из 212